Глава 59

Як тільки вдалося розгледіти обличчя людей, я відразу ж впізнала даму, яка гарцювала на красивому сірому в плямах жеребці. Треба ж, сама принцеса Сульрі завітала. Цікаво, куди вона прямує?

Відповідь на моє запитання з'явилася, як тільки загін під'їхав ближче, і дівчина дісталася до принца.

- Ваша високість! - вигукнула вона і зупинила процесію.

Я лише здивувалась її гарному зору. Одягнені ми були як селяни, впізнати Дракона ось так відразу не просто.

У відповідь на її вітання принц зняв капелюх, за яким ховав обличчя і злегка нахилив голову.

Піднялася метушня, всі потягнулися до нас, бажаючи висловити вдячність, принцеса з якимось престарілим чоловіком поспіхом підійшли до Асгарда. Обоз одразу з'їхав з дороги. Воїни почали розбивати табір.

Ми з Ванькою виявилися не при справах, уваги на нас ніхто не звертав. Але, як на мене, так було навіть краще. Зовсім не хотілося спілкуватися з цією дамою. Та й не відомо, як вона мене сприйме. Тому, від гріха подалі, ми з братом сіли біля самого далекого від натовпу вогнища, і здалеку спостерігали за всіма переміщеннями.

Коли все необхідне для табору було готове, слуги взялися за підготовку їжі. Все було з таким розмахом, що наші ночівлі в лісі на власних курточках і мізерні перекуси, тепер здавалися навіть непристойними.

По центру був поставлений величезний шатер, поруч на багатті вже смажився кабанчик, слуги бігали туди-сюди накриваючи столи різною сніддю.

Мда. Люди в похід вийшли з усіма зручностями. Ми з Ванькою лише дивувалися на цю пишність.

- Ванька, одружись з принцескою! - ляпнула я братові, перебуваючи в стані легкого шоку від побаченого.

- Смерті моєї захотіла? - відповів так само ошелешено той. - Вона ж отруйна.

Треба ж, навіть мій хлопчисько зрозумів, що Сульрі не проста змія.

- Та не на цій, - поспішила виправитися. - У тебе ж є Аїра.

- Аааа, - простягнув братець, розплившись у мрійливій посмішці. - Це так. На ній обов'язково одружуся!

Так впевнено у нього прозвучало, що я могла тільки здивовано глянути. Хлопчисько вміє себе цінувати. Або принц на нього добре впливає. Головне, щоб не переросло в нерозумну самовпевненість.

Приготування були закінчені і трійця на чолі з Драконом сіли обідати. Ванька було смикнувся до них, але я зупинила, нагадавши, що хоч він і друг принца, але для всіх інших всього лише воїн, і навряд чи для таких як ми є місце за вельможним столом.

Його високість, здається, думав так само. Поглянувши на нас, підозвав одного зі слуг і щось наказав. Той відразу ж кинувся виконувати доручення. Я не чула про що йшла мова, але здогадалася.

Мої здогадки підтвердилися, коли нам з хлопчаком принесли велику страву з різною їжею.

Ну, хоч голодними не залишимося.

Дракон за весь цей час на нас особливо уваги не звертав. Можливо, хотів захистити або ще які причини є. У цьому питанні довірилася йому і не поспішала ображатися, принцу видніше. Та й Сульрі в розряд друзів ніяк не можна віднести.

Чим менше народу про нас обізнані, тим краще.

Правда, мене саму гложила цікавість, дуже хотілося дізнатися, що говорять за тим столом. І чому принцеса виїхала до нас назустріч. Те, що вона явно принца шукала, стало ясно ще там на дорозі.

Поки жували, я себе заспокоювала тим фактом, що за правилами етикету, прописаними в тій пам'ятній книзі, за обідом не повинно вести важливі бесіди. Про справи можна говорити лише після, щоб не сталося несваріння шлунка. Тому причину їхньої появи ці двоє пояснять лише щільно пообідавши.

Треба буде непомітно підібратися ближче. Не до добра принцеска активізувалася, повинна ж я знати що до чого.

Зловивши момент, коли після їжі, народ почав розбрідатися хто куди, потихеньку обійшла табір по колу і всілася ззаду намету, що був розбитий спеціально для вельможних панів.

Чекати довелося недовго, як тільки трійця увійшла всередину, почалася неспішна розмова. Таки я була права. Навіть ось так, у поході, на лоні природи, вони дотримуються палацового етикету.

- Ваша високість, - першим заговорив чоловік, що супроводжував Сульрі. - У палаці відбувається недобре. Ходять чутки, що ви замішані в змові проти правлячої сім'ї.

- Замішаний? - дещо недовірливо перепитав Дракон і додав різко. - Я сам представник цієї самої правлячої сім'ї.