Глава 50

Швидко перекусивши і зібравшись, вирушили далі. Шлях лежав тепер до найближчого села, де ми могли купити коней. Принц запевнив, що я прекрасно вмію триматися в сідлі, заперечити було нічого, залишалося лише повірити. Цікаво, що я ще вмію, але навіть не підозрюю про це?

Рухалися ми тепер не танучись. Чоловіки встигли навіть поохотитися по дорозі. Я раптом надумала зобразити  романтичну дівицю, і я почала збирати квіти, та вінок плести, чим здивувала не лише братика, але і Дракона.

- Не думав, що ти на подібне здатна, - видав Ванька, криво посміхнувшись, дивлячись на витвір майже мистецтва в моїх руках.

Принц теж збирався щось додати, іронічно піднявши одну брову, але я його перебила.

- Так, так, можете не повторюватися. Знаю, що мені це не властиво. Зі скальпелем у руці я виглядала б органічнішою.

- Я нічого не сказав, - намагаючись приховати посмішку, заперечив Асгард.

- Але подумали! - видала я вперто.

Піджартовуючи один над одним, ми вийшли на передмістя. Принц вишагував першим, тому і небезпеку побачив він, встигнувши нас зупинити в потрібний момент.

- Що сталося? - пошепки запитала я, силячись розгледіти, що ж такого помітив Дракон.

Але як тільки побачила, моє серце завмерло від переляку. Попереду стояло ціле військо, і судячи з реакції принца – вороже.

- Звідкіля? - протягнув він, похмуро вдивляючись у простір.

- Ваша високість, це ж...

Ванька теж не договорив, переводячи перелякано-ошелешений погляд з ворогів на принца.

- Що могло статися, що вони безбоязно перейшли кордон? - не вірив своїм очам Дракон.

- Здається, я знаю, - винно потупив очі брат. - Причина подібної сміливості - ви. Якось вони дізналися, що Чорний дракон пішов зі цього світу, і вирішили не втрачати шанс.

Принц перевів похмурий погляд на Івана.

- Схоже на те! - погодився Асгард.

- Треба забиратися звідси скоріше, - внесла я слушну думку, поки мужики в остовпінні розглядали стан ворога.

- Лялька права, - підхопив братець. - Треба обійти їх і попередити Дугла.

- Поки ми їх будемо обходити, варвари дістануться до Ілідасса, - заперечив принц, не зводячи очей з ворожого війська.

- Що робити? - запитала я стурбовано.

Не подобався мені настрій чоловіків, чого доброго зберуться зробити якусь дурницю.

- Ван, - почав принц, і мені його тон відразу не сподобався. - Відведи сестру подалі, до тих пагорбів.

- Ваша Високість! - перелякано вигукнув Ванька, зрозумівши задум Дракона.

Дивлячись на братове перекошене обличчя і мені зробилося лячно.

- Ви що це, зібралися один на ціле військо? - запитала ошелешено, зовсім не вірячи в те, що відбувається.

- Не таке вже й військо, - байдужо знизав плечима принц. - Чоловік триста...

- Ви збожеволіли? - вирвалося у мене ненароком.

У голові не вкладалося те, що він зібрався робити.

- Ти про мене хвилюєшься? - зовсім іншим ніжним тоном простягнув Асгадр, взявши мене за плечі і глянувши в очі.

- Хвилююсь? - у мене не вистачало слів, щоб висловити всю ту бурю емоцій, що я зараз відчувала. - Це божевільність ось так ризикувати своїм життям!

- Мені приємна твоя турбота, - продовжував Дракон гнути своє, абсолютно не звертаючи уваги на мій стан.

- Не треба! - вичавила я нещасно, коли остаточно зрозуміла, що принц не жартує, він дійсно зібрався туди йти один.

- Все буде добре! - запевнив він нас і продовжив Ваньці наказовим тоном. - Відійдіть за ті пагорби і не наближайтеся поки я сам до вас не підійду.

Іван мовчки вклонився і, взявши мене за руку, повів, куди було наказано.

- Заждіть! - намагалася я їх зупинити, опираючись руками і ногами. - Це неправильно! Самому не можна!

Мене охопив такий розпач, що я не знаходила потрібних слів.

- Ванько! - протягла несчастно до єдиного, хто міг мене почути.

- Світлано, я й сам боюся, - засмучено повідав Іван. - Але Дракон маг і дуже сильний. Він знає, що робить!

Коли ми відійшли на значну відстань, у повітрі почався незрозумілий рух, немов гроза збиралася.

Я обернулася і завмерла в той самий час, коли від фігури принца почала відокремлюватися темна хмара, на очах перетворюючись на величезного чорного дракона. Повністю сформувавшись, величезний звір видав моторошний рев і, змахнувши крилами, полетів до ворожого війська.