Глава 20

- Не повірите, - почав виправдовуватися Семен Ігорович, як тільки зміг перевести дух, позбавившись важкої ноші. – Я їй налив лише п'ятдесят грам. Але вона як вирубалася вчора вдень, так і спить досі. Нічого не зміг з цим вдіяти, от і довелося самому її сюди тягти.

Принц забрав сплячу красуню в кімнату, а лікар зібрався на вихід.

- Стривайте, Семене Ігоровичу, - поспішив зупинити того Іван. - Ви хоч розкажіть, що сталося.

- Ви не хвилюйтесь! - трохи розсіяно промовив лікар, скуйовдив ріденьке волосся, сам видно не до кінця розуміючи те, що сталося.

У цей момент повернувся принц, уклавши Світлану. І, зав відділенням, продовжив, тепер звертаючись до нього:

- Вона просто спить, я перевірив усі показники, навіть кров на аналіз узяв. Нічого аномального просто спить. Є невелике фізичне виснаження, але це можна списати на весняний період, що починається, авітаміноз.

- Може, вип'єте з нами чаю? - запропонував Ванька, як лікар знову розвернувся йти.

Один одного вони знали давно, Семен Ігорович завжди непримиренно ставився до відвідувань співробітників рідними у робочий час.

- Ні, дякую, мене там швидка чекає, - видав несподіване Ігорович і більше нічого не пояснюючи, вирушив на вихід.

Як тільки за ним зачинилися двері, Іван, нетерпляче переступаючи біля входу, нарешті спитав, віддано заглядаючи принцу в очі:

- У Свєтки що, магічне виснаження?

- Так, - задумливо погодився Асгард. – Схоже на нього.

- Виходить, її магія залишилася з нею і навіть перейшла до нашого світу? - припустив із захопленням Іван і, не чекаючи відповіді, продовжив: - Тепер вона точно нам повірить!

- Можливо! - протяг принц і додав. - Залишайся поруч з нею!

Сам вирушив на вихід, слідом за лікарем.

- А ви, Ваша Високість? - перспектива сидіти з сестрою, тим більше сплячою, Ваньку ніяк не втішила, йому більше були до душі пригоди з Чорним Драконом.

- Потрібно розшукати тварюку перш, ніж вона когось уб'є, - коротко видав принц і зник за дверима.

Іван ошелешено дивився тому в слід. Весь цей час, поки він спілкувався з Його Високістю і розповідав про свій світ, Вані здавалося, що Дракон його зовсім не слухає, пропускаючи важливі речі повз вуха. А виявилося, принц не просто все чув, а й зрадив власним поглядам, відправившись рятувати чергову жертву темної істоти.

Це відкриття і здивувало, і потішило. Значить, принц не такий холодний і байдужий, як усі звикли думати. Що викликало особливу повагу – він дотримується правил чужого світу.

Ванька навіть підстрибнув на місці, крикнувши у простір квартири: «Так!»

Йому лестила сама думка про те, що Дракон прислухався до його думки. Відчувши неймовірну гордість за себе, хлопчисько вперше за час, після повернення додому, сів за рідний комп'ютер, трохи розвіятися.

Але скільки він не намагався, ігри вже не викликали того інтересу і захоплення, як раніше. Буквально через півгодини марних спроб, Іван вимкнув з досадою улюблений раніше агрегат, і вирушив на кухню готувати вечерю, бурчачи під ніс, що, якщо й далі йому доведеться весь час куховарити, то можна з воїна непомітно перекваліфікуватися на домогосподарку.

Але не дивлячись на це реальне життя виявилося набагато цікавішим за віртуальні бродилки.

Принц повернувся пізно, Ванька вже ліг спати, дзвінок підняв його з ліжка зі швидкістю ракети.

– Що? Як? Ви його знайшли? - з нього так і посипалися питання, варто було тільки Драконові переступити поріг квартири.

Асгард втомлено посміхнувся і насамперед пройшов до кімнати, перевірити сплячу красуню.

Тільки-но переконавшись, що з нею все гаразд, приєднався до Ваньки, що вже накривав на стіл.

Розмова у чоловіків вийшла недовгою, але змістовною. Часу до відкриття порталу залишалося дедалі менше.