Глава 19

Іван з цікавістю спостерігав, як його високість з кожною хвилиною все більше освоюється в чужому йому світі. Зараз смакуючи каву, в одному з придорожніх кафе намагався стримати сміх, бачачи як принц скривився, спробувавши вперше цей напій на смак.

Напевно, нелегко йому, який звик до загального шанування і викликав загальний страх, тут виявитися таким самим простим смертним, як і інші. Серйозний удар по самолюбству. Але принц не виявляв навіть хвилювання, непорушний, наче скеля. Після відвідування лікарні, вони вирушили до Сергія у відділок, по дорозі заскочивши перекусити. Кава принцу не сподобалася, а ось тістечко з'їв з задоволенням, окинувши офіціантку в міні-спідниці оцінюючим поглядом.

- Твоя сестра теж носить такий одяг? - спитав, не зводячи очей зі струнких ніжок дівчини.

- Зараз ні, а молодше була - носила, - відповів Ванька, ховаючи усмішку. - Вона загалом, така хуліганка була в юності!

- Ще раз дозволиш собі такий принизливий тон по відношенню до моєї жінки, шию зверну, - кинув холодно принц.

Ванька навіть закашлявся від такої різкої зміни настрою його високості.

- Зрозумів! - видав він поспішно. - Вибачте!

- У неї в шафі все ще є такий одяг? - продовжив, як ні в чому не бувало, колишнім добрим тоном Асгард.

- Начебто є, - невпевнено підтвердив Іван.

- Покажеш мені, власноруч викину! - рішуче наказав його високість і знову відпив кави.

Ванька кивнув, і до нього повернувся гарний настрій, варто було лише уявити, як принц перебирає Ляльчину шафу. Сестра буде в шоці.

Діставшись будинку міліції, де служив Сергій, вони піднялися на третій поверх. Ванька добре знав усі входи та виходи, тому провів принца прямо до потрібного кабінету. Лише ненадовго затримавшись на вході, поки черговий дзвонив до слідчого Терьохіна Сергія Володимировича і повідомляв про відвідувачів.

Обмінявшись коротко привітаннями зі слідаком, відправились прямо в морг.

Іван лише з подивом зазначав, що Свєткін наречений поводиться не професійно, дозволивши незнайомій людині брати участь у розслідуванні. По Серьогіному обличчю було видно, що йому це не подобається. Але чинити опір магії Дракона він не міг.

Було трохи шкода Терьохіна, як друга, і як мужика, тільки Ванька з самого початку зрозумів, що принц від своїх цілей ніколи не відступає. Тому той не мав шансу.

Та й Світлана, судячи з усього, нерівно дихає до високості, просто видула те погане зілля від туги, і створила ще більше проблем. Коли вона згадає – спасибі братові скаже, що не дав їй зробити помилку.

Поки слідчий з Драконом розглядали тіло вбитої дівчини, Іван вважав за краще почекати в коридорі. Він трохи звик бачити трупи в тому світі, тільки тут чомусь було не по собі. Померлі на полі бою – це одне, а ось дівчина, його ровесниця, яка загинула від руки якогось маніяка – зовсім інше.

Чоловіки, нарешті, покинули холодне приміщення, і вирушили на вихід, Ванька примостився ззаду, уважно слухаючи, про що вони говорили.

Здебільшого розповідав Сергій, принц лише слухав і ставив навідні питання. Відносився Асгард до суперника з цього світу, на диво Ваньки, з великою повагою. На тихо поставлене питання з цього приводу, коротко відповів: «Твоя сестра не могла вибрати погану людину!»

«Адже добрі мужики! – подумав Іван. - Працюй вони разом, не розкритих злочинів взагалі не лишилося б! Тільки, на жаль, два світи абсолютно несумісні, та й Його Високість прийшов сюди виключно за Світланою. Не здури вона, вже повернулися б назад».

Іванові було зовсім не шкода йти зі свого світу, та й вірив він, що завжди зможе повернутися. Йому б тільки свою принцесу вмовити.

Після того, як попрощалися зі слідчим, вирушили слідкувати за твариною. Ванька вже ледве тягся за принцом, але гордість не дозволяла просити про відпочинок. Йому, що звик просиджувати дні під компом, а це тіло іншого не знало, бродіння цілий день вулицями міста, тому що принц ні в яку не хотів більше їхати в «тюремному візку», було покаранням.

Коли стало темніти, Його Високість нарешті змилостивився і друзі вирушили додому.

- Погано Дугл вас тренує! - вимовив принц з докором, дивлячись як Іван ледве переставляє ноги.

- Що ви, Ваша Високість! - тут же заступився Ванька за командира. - Це просто тіло моє в цьому світі зовсім слабке, я мало займався спортом.

Останні слова сказав винно, дивлячись переважно собі під ноги.

Вдома Іван зайнявся вечерею, а принц з цікавістю взявся вивчати найнезрозумілішу місцеву пам'ятку – телевізор, по ходу задаючи питання, які ставили господаря квартири в глухий кут. Коли Ванька покликав принца вечеряти, той заявив, що треба дочекатися Світлану, при цьому сів на табуретку в кухні і втупився в одну крапку на кахлі біля плити, збираючись таким чином чекати на дівчину.

Їсти хотілося неймовірно, Іван, недовго думаючи, подзвонив сестрі на роботу, щоб дізнатися, коли та збирається додому. Але йому відповів несподівано зав відділенням та розповів, що Світлана Андріївна заступила на чергування на добу і з'явиться лише завтра вранці.

Тому чоловіки зі спокійною душею сіли вечеряти. Спати теж вирушили рано. Єдине, що принц опівночі не міг заснути, переймаючись своєю коханою. Небезпеки для неї не було, магічний фон принц повністю контролював.

Цієї ночі він твердо вирішив, що б вона не говорила, доведеться вивести її з цього світу, хай навіть силоміць. Його жінка не повинна так тяжко працювати. Вона повинна купатися в розкоші та коханні. Іншого Його Високість не сприймав.

Вранці чоловіки знову даремно чекали на Світлану додому. На роботі відповідали, що вона на зміні. Але у призначену годину вона так і не з'явилася. І коли принц уже збирався йти її зустрічати, у двері подзвонили

Ванька побіг відчиняти. Яке ж було його здивування, коли на порозі він побачив захеканого зав відділенням з його сестричкою на руках.

Принц відразу ж вихопив Свєтку з рук лікаря до явного полегшення останнього.