Глава 38

- Ви говорили про магічні книги? - вирішила я перервати неприємну розмову і піднесла до свічки обраний фоліант.

- Так, - кивнув головою принц, і нахилився над книгою. - У цій йдеться про сім джерел магії. Але, якщо у вас немає магічних здібностей, вам її не прочитати поодинці. Потрібний поряд той, хто відкриє.

І Барс провів долонею над рядками. Я знову відчула легке поколювання у пальцях.

На моїх очах несподівано слова почали складатися в речення, а речення в абзаци.

- Вау! – видала вражено, із захопленням перегортаючи сторінки.

Тепер текст став зрозумілим, і я мала змогу сама прочитати цю книгу.

- Як ви це зробили? - з придихом запитала, дивлячись в цей момент на принца з обожнюванням.

- Це найази магії, - відповів просто без зайвого пафосу його високість.

Ох і гарний же! Прямо не надивитись. Чому мужики тут такі дивовижні?

- А я можу їх освоїти? – задала питання з надією, намагаючись не піддаватися на його чарівність.

- На жаль, без наявності магічних здібностей це неможливо, - відповів він із сумом, але далі, напевно, щоб підбадьорити мене заявив:

- Магія це ще не все. Іноді жінці достатньо бути просто чарівною, щоб найвпливовіші маги країни були біля її ніг.

І так багатозначно на мене подивився, ніби ці маги вже валяться до моїх ніг і, як мріяла одна відома героїня, складаються там у штабелі.

Начебто б і не зробив компліменту, але я відчула себе просто чарівною. Так стало приємно.Раніше я не була такою багатою на увагу чоловіків. Це що, він зараз мене звабити намагається?

Посміхнувшись йому в подяку, все ж таки повернулася до теми розмови:

- А як можна дізнатися, чи є в людині магічні здібності? - вирішила з'ясувати все по максимуму, якщо принц сьогодні такий балакучий.

- Вона проявляється з дитинства, - відповів він чемно, але тут же попередив, тицьнувши пальцем у книгу: - Якщо хочете прочитати, то вам варто поквапитися, магія діє лише деякий час.

- О! - протягла я розчаровано. - Як шкода! Вибачте, але мені доведеться перервати нашу цікаву розмову, дуже вже хочеться прочитати!

Зробила я невинні очі, а його високість посміхнувся.

- Тоді я вас залишу, - він трохи хитнув головою, а я вклонилася, як належить. — Кличте мене, якщо захочете ще щось почитати.

Видав, прощаючись, і подався на вихід. Дуже хотілося ще з ним побалакати, але про магію знати хотілося ще більше. Тому, як тільки він зник, не гаючи часу, взялася за читання.

Книга виявилася мало пізнавальною. Говорилося про таємничі енергії, небачені джерела, влаштування світобудови… Але ні слова про потрібну мені магію, а тим більше, зовсім нічого про портали.

Закривши фоліант, виявила, що надворі вже досить темно. Мірана задрімала, сидячи прямо на підлозі, притулившись спиною до поличок. Свічка наполовину згоріла, настав час повертатися додому, але я в роздратуванні продовжувала гортати сторінки.

Це ж скільки мені ще доведеться перелопатити томів, щоб знайти потрібне? І хто мені допоможе їх розкривати, не кликати ж насправді кожного разу другого принца. Хоч він і запропонував допомогу, але якщо часто до нього звертатимуся, може щось запідозрити.

Шкода, що в мене немає ніякої магії, і я навіть уявлення не маю, що вона собою представляє, і як проявляється.

У розпачі схопила іншу книгу з полиці, розкрила і провела долонею над сторінками, як це робив принц. Звичайно, нічого не змінилося.

З жалем захлопнула і зібралася вже скласти на поличку, як перед очима промайнуло нове бачення: дитяча книжка з яскравими малюнками, незрозумілим скупченням літер і маленькі долоні, що стискують сторінки з такою силою, що вони рвуться. І знову мене охопив розпач і лють.

Коли все зникло, у грудях ще вирували емоції. Невже я знову побачила дочку лікаря, і її відчай від того, що не може прочитати навіть дитячу книжку.

А якщо припустити, що все взаємопов'язане. Підказки ж мені недаремно приходять у потрібний момент. Судячи з побаченого, Алана не мала магії. Аж раптом є інший спосіб прочитати книги? За допомогою якогось зілля?

Треба обов'язково добре вивчити зошит папочки, думаю, я знайду там багато корисного.Потрібно все спробувати - подумала я рішуче і потягла з полиці ще не відкриту книжку, вона мені здалася найбільш загадковою, тому що на обкладинці символ трохи нагадував зображення дракона.

«Сьогодні вже пізно, з завтрашнього дня і займуся експериментами» - подумала бадьоро і, сунувши під пахву товстий фоліант, розштовхала служницю, що тихо дрімала.

Зворотний шлях ми пройшли без пригод, тим більше, у темряві вони можуть бути і не веселими, а сумні ловити зовсім не хотілося. Тому ми бігли швидко і з'явилися на поріг свого будинку захекані, але радісні.

Після вечері, Мирана допомогла мені переодягнутися до сну і пішла до себе. Я старанно лягла в ліжечко і навіть спробувала заснути, але події минулого не даючи спокою, прокручуючи всоте в голові.

Зрештою, я не витримала, підвелася. Запалила біля узголів'я свічку і, витягнувши з-під купи одягу взяту в бібліотеці книгу, почала її вивчати. Провела пальцем по красивому золотому тісненню і малюнку, що здався таким схожим на дракона. Раптом ця книга якраз про магію Чорного дракона, було б кумедно дізнатися про всі його таємниці.

Я погортала сторінки, поводила рукою, навіть подихала на неї, нічого не змінювалося. Може треба сильно захотіти? Замружилася, уявляючи, як книга відкривається…