Нове життя

Коли вони майже дісталися табору ізраїльтян, назустріч їм вийшов високий статний чоловік із кучерявою світлою чуприною та дуже добрими блакитними очима. Він радісно привітав їх:

— Мир вам, визволені Єговою! Мене звати Салмон.

Раав одразу припав до душі цей привітний і жвавий юнак. Салмон вів далі:

— Наші старійшини вирішили, що поки вам, на жаль, не можна до табору, адже ви жили в місті, яке було нечистим в очах нашого Бога. За нашим законом потрібно сім днів, щоб очиститися.

Батько Раав озвався:

— Ми згодні на всі умови, тільки забезпечте нас водою та їжею, а ще нам потрібне шатро, де ми могли б ночувати.

Салмон запевнив, що про все подбає. Довго чекати не довелося: він повернувся з кількома чоловіками, які несли жердини та полотна для намету, а згодом підійшли ще двоє, принісши харчі та воду. Салмон, його друзі та брати Раав швидко встановлювали опори й накривали їх полотном, міцно закріплюючи конструкцію мотузками.

Стоячи неподалік, Раав не могла намилуватися цими людьми. Вони так відрізнялися від мешканців її міста! Їхні обличчя випромінювали добро, тоді як у багатьох її одноплемінників лиця були суворими, а очі — хитрими. Десь глибоко в душі вона мріяла про те, що й у неї міг би бути такий дбайливий чоловік і милі дітки. Так, вона й раніше думала про це, навіть коли була блудницею в Єрихоні, та тепер їй здавалося, що ця надія не марна і може здійснитися тут, серед цього нового народу.

Надвечір родина, повечерявши разом і віддавши Богові подяку за порятунок, спостерігала, як місто, в якому вони народилися і виросли, палає яскравим полум’ям. То були не промені заворожливого заходу сонця — то була велика пожежа. Ізраїльтяни підпалили місто, щоб назавжди стерти його з лиця землі. Це означало, що тепер у них немає минулого, а залишилося тільки теперішнє та майбутнє. Вони розуміли, що згоряє не просто місто, а й усі гріхи, вся нечисть, що творилася в ньому, а також нікчемні дерев’яні та кам’яні ідоли, на яких вони раніше сподівалися.

Сім днів промайнули непомітно, адже щодня до них приходив Салмон і розповідав багато цікавого про свого Бога та Його закони. Родина Раав не скупилася на запитання, особливо в цьому старалися малі діти, племінники Раав. Чого тільки вони не питали:

— Звідки з’явився ваш Бог Єгова? Хто Його народив? Чи Він спить? Де Він живе?

Відповіді Салмона були зовсім не схожі на те, у що вірила раніше родина Раав. На відміну від істинного Бога, їхні колишні боги були подібні до людей: вони спали, їли, одружувалися. Але найбільше вражали справедливі закони ізраїльтян. Наприклад, закони про допомогу бідним, про те, яких тварин можна вживати в їжу, а яких — ні, закони, що забороняли розпусту. Були навіть правила щодо гігієни та чистоти.

Коли сім днів минуло, вони оселилися в таборі. Кожен день приносив нові знайомства. До них приходили цілими сім’ями й часто кликали до свого шатра в гості, де щедро накривали стіл. Дивним було й те, що багато хто в цьому народі вмів читати й писати — це було потрібно, щоб вивчати священні тексти. Раав швидко вивчила алфавіт і почала ревно досліджувати сувої, які їй давали переписувати.

Одного разу, сидячи у своєму шатрі, вона виводила слова: «Заповіді, які я сьогодні наказую тобі виконувати, мають бути у твоєму серці. Нагадуй їх своїм дітям…» У цей момент вона зупинилася і знову задумалася про те, як хотіла б мати дітей, щоб навчати й виховувати їх згідно з тим, що дізналася сама.

Її роздуми перервав Салмон: він стояв біля входу і кликав її. Раав відклала рукописи й, накинувши накидку, вийшла з намету, гублячись у здогадках. Салмон виглядав збентеженим і схвильованим. Побачивши Раав, він вмить почервонів.

— Раав, я вже поговорив зі своїми батьками та з твоїми батьком і матір’ю. Вони не проти.

— Не проти чого? — здивовано запитала вона.

— Вони не проти, щоб ми побралися. Але я прийшов дізнатися твою думку: не хочу, щоб ти йшла заміж проти своєї волі.

Раав мало не розсміялася від щастя, та, стримавшись, тихо мовила:

— Я, звісно ж, згодна. Я просто не могла уявити, що після мого минулого хтось із Божого народу захоче створити зі мною сім’ю.

Салмон, усміхнувшись, подивився їй в очі:

— Якщо тебе і твою родину врятував наш Бог Єгова, значить, Він тобі вибачив. А якщо Він вибачив, то й усі вибачили. Ніхто не має права тебе засуджувати чи згадувати минуле.

За кілька днів відгуляли весілля. А через рік у Раав народився син, якому дали ім’я Вооз, що в перекладі з єврейської означає «в силі». Ім’я було якнайкращим: воно нагадувало Раав про той день, коли до неї прийшли ізраїльські вивідувачі й пообіцяли життя. Їхнє слово виявилося «в силі». А отже, і всі обіцянки Бога щодо майбутнього неодмінно справдяться.

Вона вже знала, що в майбутньому прийде Месія — Той, хто врятує людство. Але вона й не здогадувалася, що сама стала прародителькою цього Месії.