Несподівана правда

Мене щось кололо в ногу, тому я розповів про це батькам.

-Де болить?

-Тут!

Я показав пальцями на карман штанів і мама вирішила обдивитись карман і знайшла пакет в якому було скло.

Я зрозумів, що це за скло.

-Мам я зараз прийду!

-Добре!

Я вибіг з п’ятиповерхової споруди і побіг до поліцейського відділку.  

В поліцейському відділку, сиділа молода жінка в поліцейській формі. Приблизно 23 років.

-Добрий день!

-Що сталося, хлопчику?

-Я знайшов скло, яке було на місці вбивства біля церкви.

-Ясно! А чого ти там був в церкві поліція веде ж  справу?

-Ви що не чули? Я і моя колега зробили багато чого для поліції!

-Що?

-Моя колега застрелила нападників церкви, а я схопив священника, який вкрав Євангеліє!

-Ти можеш стати поліцейським, коли виростеш!

-В мене інші плани на життя!

-Добре! Ну, то що за шматок скла?

Я передав пакет з склом жінці. Жінка його обглянула і знайшла нові відбитки пальців. Відбитки були похожі на лекторові пальці.

Я помітив у поліцейської пістолет і придумав план. Я обняв жінку і потихеньку витяг пістолет.

-Дякую!

Було видно, що жінка зашарілась, а я вибіг з відділку. Я пробіг до дому лектора, на дворі стояла дебела жінка.

-Привіт!

-Де ти ходиш? Я до тебе не могла додзвонитись!

Я поглянув на свій телефон, 25 пропущених.

-Вибач! Я був в поліцейському відділку. Ти підкинула мені пакет з склом?

-Ні!

-Ти брешеш!

-Ні!

-А хто міг, ще окрім тебе  підкинути мені це?

Жінка одичавіла, чи мені здалось? В її руці був пістолет, який вона поволі підняла і націлилась на мене. Я також вийняв вкрадений пістолет.

-Чого ти на мене націлилась?

Жінка нічого не відповіла, тільки схопила курок і пуля влетіла мені в руку, із неї полилась кров. Я не довго чекав і також вистрілив їй в руку.

Збоку проходили люди і деякі з них дивились на цю дивну сцену, але заді жінки, хтось пройшов в поліцейській формі і це була, та поліцейська з відділку.

-Опустіть руки і відкиньте пістолет!

Жінка виглядала на психа її очі вилізали з орбіти. Лектор, не хотіла опускати руки, але все ж таки здалася. Її заарештували.

З моєї руки дуже сильно лилася кров, тому молода жінка дала мені шматок тканини. Я тканиною обв’язав руку і ми поїхали в поліцейській відділ, а потім викликали лікаря, який допоміг мені з рукою.

Я був радісний, тому що я розкрив справу, як би не я, тоді б було б, більше жертв.

***

Це оповідання учить, тому що будь ким, людина не була б, по професії або по статусу, вона може бути і злою і доброю.