Я вирішив розслідувати, цю справу. Справа була дивною і цікавою, якраз для мене хоча б, батьки сказали б, що лиши справу на дорослих. Доки ті дорослі розберуться, то того часу буде багато жертв.
На наступну неділю, я знову йшов на службу, але цього разу без Олеся, бо він захворів.
Я цього разу сидів в першому ряді, до мене підійшла лектор і нагнулась до вуха.
-Я чула, що ти розслідуєш церковну справу.
-Так, ви праві!
-Давайте, будем командою?
-Я не знаю, як на це відповісти!
Я задумався.
-Так, можемо!
-Добре, є підозрювані?
-Так є!
-І хто це?
-Піаніст!
Жінка задумалася.
-З вами все в порядку, присядьте?!
Ряд був вільний, й тому лектор сіла.
Ми цілу службу просиділи, а жінка, ще була зосереджена.