Я Олег, зі мною мій брат, Олесь. Ми з ним на угорській службі. Вчителька Олеся, мене й його покликала на вверх там, де співає хор і піаніст.
Проводиться служба, священник починає читати Євангеліє, але почувся вистріл. Служба була припинена, я замітив, що піаніста не було.
Раптом почулися крики людей і всі вибігли. Крики людей ставали сильнішими, на тротуарі були трупи і калюжі крові.
Я схопив брата за руку і ми побігли в сторону базару. Було пусто, людей не було, але було тихіше ніж на території церкви.
Єдине, що спало мені на думку це подзвонити батькам.
-Алло!
-Алло! Чого, ви не на службі?
-Мам, там сталося вбивство.
Я постарався заспокоїтись, але в мене не виходило. Олесь також був схвильований, я старався і його заспокоїти, але та ж ситуація, як зі мною.
- Добре, синку! Йди додому!
-Добре, мам!
Базар був не далеко від дому, й тому ми швидко дійшли.
Вдома нас чекали батьки, але на мій номер подзвонили і я вирішив відповісти.
-Алло, хто це?
-Це поліція, вас викликають на допит!
-Мені, тільки дванадцять!
-Чекаємо, вас!
Я був здивований. Мене викликають на допит, в такому ранньому віці !«Що сказали?»-запитав мене тато.
-Мене викликають на допит!
-Що?