Таємниця Бухти КочІн

Частина 2. Час Диву Дивуватися!

Мореас Фрост

 

                                       ТАЄМНИЦЯ БУХТИ КОЧІН

 

 

   От же по-хорошому навіть у мізках не бажає

укладатися, що подібне може насправді мати

місце! Наскільки ж все тісно взаємопов'язане

в екобалансі природи, знаходиться в повній і

безумовній взаємозалежності! Можна лише

дивуватися силі найголовнішого тваринного

інстинкту! Вражає неабияк! Ось він - у своїй

повній красі - одвічний харчовий ланцюжок

світового океану! Неповторно рельєфно він

проглядається саме тут, у цій дивовижній та

унікальній бухті під назвою Кочін

 

 

                                      Частина 2. Час Диву Дивуватися!

 

      ... Біля борту особливо завзяті з екіпажу вже встигли влаштувати водні процедури, ясна річ, вільні від вахт і робіт (але ось же свинство, ніхто заздалегідь навіть не «свиснув»!). А якщо відверто і конкретно, то не тільки ті, хто був не при справах, натурально пробували воду за бортом, а практично всі, хто хотів, могли зануритися. Зрозуміло, подібні вольності на судні трапляються з дозволу капітана.

      Виявляється, тільки-но закінчилася постановка на якір, як боцман - головний іхтіандр - любитель водних справ - з компанією матросів поспішили налагодити парадний трап*, і тільки-но портові власті залишили судно, приспустили його до самої поверхні води й пострибали у воду, відкривши купальний сезон. Оскільки погода лише радувала тропічним обволікаючим теплом, а водичка зазивала своєю смарагдовою чистотою, то компанія водоплавців приростала щохвилини. Загалом, до води потягнуло всіх, кому не лінь. Тим паче що почалася обідня перерва. Навіть дехто з жіночого персоналу наважилися тілеса свої помочити…

      Пообідавши і, як зазвичай, піднявшись на верхотуру, я тинявся в штурманській рубці, точачи ляси з вахтовим другим помічником Валентином. І тут, ненароком визирнувши з лівого крила містка, з подивом побачив унизу під бортом судна солідну компанію тих, хто купається. Що казати, така екзотика мене підбадьорила і привабила. Ще б пак! Поплавати у водах теплого і блаженного Індійського океану! Є різниця - не з берега або нехай навіть шляхетного пляжу, а просто посеред бухти, на самій перламутровій гладі натури океану! Це тобі не в якомусь нікчемному судновому басейні три на чотири метри бовтатися!..

      Востаннє, спало на думку, точно так само я купався в Середземному морі. І не так вже й давно це було, трохи більше ніж півроку тому, будучи курсантом на практиці , повертаючись якраз із Куби до Союзу. До речі, тоді я неабияк запізнювався до занять за програмою п'ятого курсу, які вже давно йшли. Це було наприкінці вересня минулого року. Тоді наш пароплав просто зупинився посеред Середземки, не доходячи до Греції, щоб синхронізувати день нашого очікуваного підходу до Одеси з невеликим перебором виданих нам добових в інвалюті, коли ми робили візит на отоварювання до славного Лас-Пальмаса на Канарських островах. 

      - О, Валику, краса якась, піду-но і я побалуюся водними процедурами... А що, погода шикарна, водичка, не сумніваюся, теплувата і, дивись, блакить яка найчистіша! Так і вабить... Пірнати з висоти хочу, шалену юність свою шкільну пригадати, як із мосту колись пірнав у своєму рідному Генічеську...

      - Давай-давай, іди-іди, може, якась злюща каракатиця схопить тебе за заднє місце. Що глибше занирнеш, то більше шансів... - не забарився підколоти підступний «ревізор»*, розуміючи, що залишається на самоті.

      Ясна річ, нудно йому одному на мосту. Але хіба мене втримаєш?.. 

      Але ось був він десь і якоюсь мірою правий з приводу різного роду несподіванок, що можуть підстерегти кого завгодно в непередбачуваних водах екзотичних південних морів. Багато чого підступного там мешкає...

      - Ну, спасибі тобі, втішив, умієш «приємний» настрій забезпечити. Типун тобі на язик!

      З тим і залишив місток, спустившись у каюту, щоб одягнутися в плавки.

     

 

      ... Занурившись і трохи поплававши, охоту збив, ну і до того ж, зрозуміло, освіжився. Тому потягнувся попірнати зі спардека*, що якраз поруч із трапом. Коли видерся на парапет фальшборта* спардечної палуби і з висоти подивився вниз, на воду, то, чесно кажучи, стало трохи не по собі. Все ж таки зависоко з незвички. Пароплав хоч і не в баласті, але все одно борт дещо піднятий. Ніяк не менше восьми метрів до поверхні води. Звичайно, колись, була справа, і з більшої висоти пірнав гідно. Ось тільки коли це було, скільки рочків минуло відтоді?.. Проте от зараз «заочкував» трохи. Однак якось соромно перед хлопцями стало, коли почали підколювати мене, вже стоячого на парапеті й усередині себе тремтячого від хвилювання і страху першого стрибка. З незвички холодок де треба заколобродив у тілі... Тут уже довелося вмикати вольовий імпульс, і, пересилюючи свої страхи, стрибнув-таки «ластівкою». Але при входженні тіла у воду ледве повністю не вислизнув із плавок - встиг спіймати їх у районі щиколоток - для стрибків із висоти виявилася слабо затягнутою зав'язка на них. От би конфуз стався, якби на глибині вони зовсім зіскочили з мене і не зловив би їх!.. Якраз косяк наших жінок збігся, теж закортіло їм скупатися. Ех, В'ячеславе Павловичу, щось ти вже зовсім ганебно дискваліфікувався!.. Навіть плавки для процедури пірнання не зумів підготувати, як слід.

      Парадний трап був приспущений прямо у воду, тож вилазити на нього і підніматися на борт було дуже зручно. Ще разок стрибнув «ластівкою», вже впевненіше себе відчувши. Однак цей спосіб пірнання досить нудний. Тому для розгойдування пірнув «бомбочкою» - початок стрибка - «солдатиком», а захід у воду - відверто заднім місцем, при цьому згрупувавшись, підібгавши коліна до тіла, обхопивши їх руками в замок. Після чого перейшов на стрибки найбільш своєрідним способом - так званим «заливанням». Ось так пірнати куди цікавіше. Навіть в азарт увійшов, стрибаючи. Спочатку летиш «ластівкою», але перед входом у воду знову ж таки коліна підтискаються до грудей руками, а спина із заходом у воду злегка відкидається назад і дає різкий вихлоп високого, чітко спрямованого догори стовпа води. Причому здіймається цей стовп практично до висоти, з якої стрибаєш. І коли виринаєш на поверхню, то піднята тобою маса води якраз обрушується на тебе зверху солідним водоспадом, ґрунтовно заливаючи. Клас! Відчуваю, непогано виходило, а з боку так і взагалі такі стрибки мають доволі азартний і естетичний вигляд. Захват дикий! Я б, чесно кажучи, ці своєрідні стрибки вніс в олімпійську програму, оцінюючи їх за висотою і красою підйому водяних бризок.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше