Джерело Живої Води вже дзвеніло на повну силу, розливаючи навколо кришталеву свіжість і затишне тепло. Оленка, Ліна та Еліара стояли біля чаші, дивлячись, як вода у ній виграє всіма кольорами веселки під променями осіннього сонця.
— Подивіться на воду, — тихо мовила Еліара, вказуючи на гладінь джерела.
Поверхня води раптом заспокоїлася і почала відбивати не просто гірський пейзаж, а їхній власний дім у світі людей: затишну кімнату, де на дивані солодко згорнулися клубочками Сніжок і Лео, і маму, яка саме усміхалася, готуючи вечірній чай. Навіть Найс і Хмаринка зачаровано дивилися у це дивовижне дзеркало.
— Джерело показало нам міст між нашими двома світами, — усміхнулася Ліна, ніжно торкаючись плеча сестри. — Воно нагадує, що магія живе не лише тут, у лісі, а насамперед у наших серцях і в нашому домі.
Оленка кивнула, відчуваючи, як тепло розливається всередині:
— І тепер ми знаємо, що жоден холод чи темрява не страшні, коли поруч є вірні друзі, родина та любов.
Вони обійнялися усі разом — Оленка, Ліна та Еліара, а Хмаринка й Найс радісно закружляли над ними у височині. «Книга секретів магічного лісу» в руках Ліни востаннє м'яко блиснула золотом, закриваючи цю сторінку й залишаючи простір для нових майбутніх історій.
Відредаговано: 14.09.2026