Розділ 8

— Дивіться, книга показує дорогу далі! — схвильовано мовила Ліна, вказуючи на золотаві букви, що з'явилися на новій сторінці артефакту.

​Світло від кришталевої краплі та сріблястого паростка злилося воєдино, вказуючи на вузьку стежку, яка вела вгору до Туманних Гір, де ховалося саме Джерело Живої Води. Найс розправив крила, готуючись показати шлях з повітря, а Хмаринка весело злетіла над головами дівчат.

​— Нам потрібно поспішати, поки третій знак не сховався у Високих Піках, — рішуче додала Еліара, рушаючи за світловим орієнтиром книги.

​Вони сміливо крокували вперед, знаючи, що попереду на них чекає останнє випробування і головна таємниця пробудження джерела.

Піднімаючись усе вище кам'янистими стежками Туманних Гір, повітря ставало дедалі прохолоднішим, а довкола починали згущуватися білі хмари. Найс впевнено прокладав шлях у повітрі, розправляючи свої крила, тоді як Еліара міцно тримала магічний щит, оберігаючи сестер від гірського вітру. Зрештою вони вийшли на простору скелясту терасу, у центрі якої тихо дзюрчало і ледь-ледь помітно дихало стародавнє Джерело Живої Води, скуте залишками холоду.

​— Ось воно... Джерело! — прошепотіла Оленка, тримаючи в руках другий знак.

​Ліна виступила наперед, обережно дістаючи перший знак — кришталеву краплю. Разом вони підійшли до кам'яної чаші джерела, де на дні не вистачало лише фінального елемента, щоб завершити коло стихій. Але щойно дівчата наблизилися, простір перед ними знову заіскрився, і з туману з'явилася фінальна перешкода — прозора крижана перенапруга, яка вимагала від них остаточного доказу щирості та єдності.