Таємниця білої голубки: Книга секретів

Розділ 7

— Не слухайте його! — рішуче вигукнула Ліна, міцніше стискаючи у руці кришталеву краплю, яка спалахнула ще яскравішим світлом.

​Еліара підняла руки, створюючи захисний бар'єр із чистої енергії, щоб відігнати холодний шепіт сумнівів. Оленка ж зробила кілька кроків уперед до старої верби, де під важким сірим туманом тремтів сріблястий паросток — другий знак стихій.

​— Нам нема чого боятись, адже ми знаємо, хто ми і за що боремося, — спокійно та впевнено сказала Оленка, згадавши маму, їхній затишний дім і всіх вірних друзів.

​Вона простягнула руку до сріблястого паростка. Щойно її пальці торкнулися туману, амулети на шиях дівчат засяяли теплим, живим кольором. Найс розправив крила, а Хмаринка злетіла вище, затьмарюючи сірявину своїм білосніжним сяйвом.

​Щойно довіра та рішучість перемогли тривогу, важкий туман навколо дерева розчинився, наче дим. Сріблястий паросток випростався, яскраво зазеленів і сам легко вистрибнув прямо в долоню Оленки, наповнюючи ліс життєдайною силою.

​— Другий знак у нас! — радісно вигукнула Оленка, показуючи сестрі сяючу гілочку.

​Еліара полегшено зітхнула, а Ліна з усмішкою розгорнула «Книгу секретів магічного лісу», сторінки якої вже підказували дорогу до останнього випробування.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше