Розділ 5

Щойно руки дівчат торкнулися холодного каменю, печеру наповнив глибокий, дзвінкий гул. Кристалічна крапля на п'єдесталі різко спалахнула, і простір навколо почав змінюватися. Крижаний туман згустився, утворюючи прозорі видіння, які перенесли їх у спогади.

​Перед Оленкою та Ліною на мить промайнув їхній затишний дім, сміх мами, а також перша зустріч із Хмаринкою, коли маленька пташка з поламаним крилом потребувала допомоги. А ще — теплота, з якою вони прийняли Еліару до своєї родини, довівши, що справжня спорідненість живе в серці, а не в крові.

​— Ви пройшли шлях від простої доброти до справжньої відваги, — пролунав у тиші дзвінкий, але лагідний голос, що ніби линув із самого джерела.

​Видіння розвіялися. Морозний вихор навколо п'єдесталу раптом стих і перетворився на легкий, теплий подих вітру. Кришталева крапля — перший знак стихій — відділилася від каменя й повільно опустилася прямо в руки Ліни, м'яко зігріваючи долоні.

​— У нас  вийшло! — радісно вигукнула Еліара, підбігаючи до сестер і міцно обіймаючи їх.

​Хмаринка щасливо заворкотала над головою, а Найс задоволено замахав крилами. Ззовні печери, крізь отвір за замерзлим водоспадом, донісся ледь помітний тріск — крига на потоці почала потроху давати тріщини, втрачаючи свою мертву хватку.

​— Перший знак наш, — подивившись на сестричку, мовила Ліна з упевненою усмішкою. — Але попереду ще два. Куди тепер вказує книга?

​Оленка відкрила «Книгу секретів магічного лісу». Сторінки затремтіли, і золотаве світло намалювало новий шлях, що веде вглиб темного Смарагдового бору, де на дівчат чекало нове випробування.