Розділ 3

Густий холодний туман огортав скелі, коли Оленка, її трохи старша сестра Ліна та Еліара підійшли до Срібного водоспаду. Раніше це місце дзвеніло веселими, теплими струменями, що виблискували на сонці, наче розсипані діаманти. Тепер же вода завмерла на льоту, перетворившись на масивні, гострі крижані бурульки, які моторошно синіли у півоберті гір.

​— Тут справді дуже холодно, — тихо мовила Оленка, кутаючись у куртку. Хмаринка притиснулася до її плеча, намагаючись зігріти крильцями.

​Найс підійшов ближче до замерзлої води, обережно торкнувшись криги своїм білим дзьобом. Водоспад мовчав, скутий незвичайною, магічною кригою, яка не танула навіть від дотиків магії стихій.

​— Це не звичайний мороз, — сказала Еліара, напружено вдивляючись у крижану товщу. На її долонях з'явилися легкі іскорки захисної магії. — Хтось навмисно запечатав потік води, щоб зупинити Джерело Живої Води.

​Ліна розгорнула «Книгу секретів магічного лісу», яку вони взяли з собою. Сторінки артефакту злегка тремтіли, а під світлом амулетів на папері проступив новий рядок і зображення першого знака стихій — схожого на сяючу краплю повітряної роси.

​— Книга каже, що перший знак захований у самій печері за водоспадом, — мовила Ліна, впевнено дивлячись на сестер. — Але щоб пройти крізь крижаний бар'єр, нам потрібно об'єднати наші сили.

​Оленка та Ліна переглянулися. Вони взялися за руки, відчуваючи тепло одна одної, а Еліара стала поруч, спрямувавши свою енергію на створення проходу в крижаній стіні.

​Раптом з глибини печери почувся тихий, тривожний звук, схожий на дзвін кришталевих дзвіночків. Хтось або щось спостерігало за ними з темряви...