Одного тихого осіннього вечора, коли за вікном кружляло золоте листя, Оленка та Ліна сиділи у своїй кімнаті. На столі перед ними лежала старовинна «Книга секретів магічного лісу», яку їм подарувала Королева Флорі.
Сніжок і Лео згорнулися клубочками поруч, а Хмаринка дрімала на спинці крісла.
— Ліно, як гадаєш, яку таємницю книга відкриє нам сьогодні? — стиха запитала Оленка, провівши пальцем по сяючій обкладинці.
— Давай відкриємо й дізнаємося, — посміхнулася Ліна.
Дівчата разом торкнулися кришталевої застібки. Книга повільно розгорнулася, і з її сторінок вирвалося м'яке золотисте сяйво. На першій сторінці з'явилися рухомі малюнки та напис, зроблений знайомим, дуже теплим почерком:
«Тим, хто має чисте серце та слухає мову стихій. У глибині Магічного лісу, за Срібним водоспадом, заховано Джерело Живої Води. Але воно заснуло... Щоб пробудити його, потрібно знайти три втрачені знаки стихій».
Оленка та Ліна переглянулися.
— Почерк у книзі... він такий знайомий, — прошепотіла Оленка, відчувши, як прискорено забилося серце. — Ніби це писав хтось дуже рідний...
Раптом амулети на їхніх шиях яскраво спалахнули, а Хмаринка миттю розплющила очі:
— Дівчата! У Магічному лісі щось відбувається! Срібний водоспад починає замерзати, хоча надворі ще тепла осінь!
Відредаговано: 14.09.2026