Розділ 23

​На сяючій галявині біля Кришталевого Дерева запанувала тиша — така затишна й тепла, яка буває лише в колі найрідніших людей.

​Оленка оглянула всіх довкола: маму, Ліну, Еліару, Королеву Флорі, фей Зорянку й Тіну, та Хмаринку з Найсом, і на її губах з'явилася щира, щаслива посмішка.

​— Знаєте... — тихо й зворушено почала Оленка. — Ще місяць тому я навіть мріяти про таке не могла. Я просто допомогла білій голубці, бо в неї було поламане крило... Але я й гадки не мала, що завдяки цьому в мене з'являться дві найкращі подруги-феї, ще одна старша сестра, магія стихій, що я потраплю сюди й побачу всі ці дива!

​Дівчинка обняла за талію маму й простягнула руки до Ліни та Еліари:

— Але я неймовірно рада! Моя велика, найкраща у світі сім'я: мама, мама-Королева, сестра Ліна, сестра Еліара, мої подруги-феї та моя люба Хмаринка!

​Хмаринка лагідно заворкотала, притулившись до щоки Оленки, а Еліара з Ліною міцно обійняли сестричку з двох боків.

​Королева Флорі з ніжністю подивилася на дівчинку й мовила:

— Оленко, усе починається з маленького зернятка доброти. Ти відкрила своє серце беззахисній пташці — і Магічний ліс відповів тобі такою ж великою любов'ю.

​— І ми тепер завжди будемо разом! — радісно вигукнула Зорянка, сиплячи навколо сяючими зірочками.

— У нашому світі й у вашому — ми одна велика родина, — посміхнулася Тіна.

​Мама обійняла всіх трьох своїх донечок, дивлячись на них із безмежною гордістю й любов'ю. А попереду на дівчат чекав новий навчальний рік, домашні турботи зі Сніжком, Лео та Максом, але тепер у їхньому житті завжди жила справжня, незламна магія!