Оленка тепло посміхнулася й лагідно промовила:
— І, мамо... Якщо ти хочеш, ходімо з нами! Я не кажу, що назавжди — я й сама поки не думаю залишатися там назовсім. Але ми познайомимо тебе з Еліарою, нашими подругами-феями Зорянкою та Тіною, і з самісінькою Королевою Флорі!
Мама на мить замислилася, а потім на її обличчі засяяла щира й трохи дитяча посмішка:
— У Магічний ліс? Знаєте, дівчата... Я й мріяти про таке не могла! Звісно, я з радістю піду з вами й познайомлюся з вашою старшою сестрою та друзями.
Ліна радісно сплеснула в долоні, а кіт Сніжок і песик Макс весело закрутилися довкола них.
— Тоді не будемо гаяти часу! — вигукнула Ліна.
Дівчата взяли маму за руки, Хмаринка кружляла над ними, а Найс підійшов ближче. Вони разом заплющили очі, уявили сяючу галявину, і за мить кімнату залило м'яке сонячне світло.
Коли мама розплющила очі, вона аж подих перехопила від краси: довкола шуміли велетенські смарагдові дерева, у повітрі кружляли дивовижні сяючі метелики, а квіти на траві тихесенько дзвеніли, наче кришталеві дзвіночки.
Назустріч їм вже поспішала Еліара разом із Зорянкою, Тіною та Королевою Флорі.
Еліара хвилювалася найбільше. Вона повільно підійшла до мами й тихо мовила:
— Дякую вам... Дякую за те, що зберегли й виростили Ліну, і за те, що подарували життя Оленці. Ви — справжня мати для них обох.
Мама з теплотою подивилася на чорняву дівчину з добрими очима й щиро обійняла її:
— Ох, Еліаро... Ти стільки всього пережила заради них. Тепер ти — частина й нашої великої родини!
Зорянка та Тіна радісно заплескали крильцями, а Королева Флорі вийшла вперед із привітальною посмішкою:
— Ласкаво просимо до нашого дому! Сьогодні день, коли магія та людська любов об'єдналися назавжди.