Розділ 11

Королева Флорі мовчки дивилася на Оленку та Ліну. Хмаринка стривожено сиділа на плечі Оленки, а білосніжний Найс насторожено й граційно стояв поруч із Ліною.

​— Є дещо, чого я ніколи й нікому не розповідала, — нарешті тихо мовила Королева, і її голос забринів від смутку. — Давним-давно, ще до появи вашого покоління, у нашому лісі жила дівчина на ім'я Еліара.

— Еліара?.. — перепитала Ліна, притискаючи до грудей чарівну Книгу.

​Флорі повільно кивнула:

— Вона була найсильнішою магинею доброти, яку я коли-небудь знала. Її дивовижна магія могла зцілювати навіть повністю зруйновані серця. Вона безкорисливо допомагала людям, тваринам і навіть темним істотам, яких усі довкола боялися.

​Хмаринка здивовано нахилила голівку:

— То що ж із нею сталося?

​Королева опустила погляд, і пелюстки на її короні трохи зів'яли:

— Одного дня на наш ліс обрушилася страхітлива темна сила. Еліара сміливо намагалася захистити всіх сама. Вона віддала занадто багато власної магії... але в найважчу хвилину ніхто не прийшов їй на допомогу.

— І вона... перетворилася на Безіменну?.. — тихесенько, із жалем запитала Оленка.

— Так, — важко зітхнула Флорі.

​На галявині запанувала повна тиша. Навіть вітер перестав шелестіти листям.

​— Її справжнє ім'я з часом повністю стерлося з магічного світу, — продовжила Королева. — А разом із ним зникли й усі її світлі спогади про те, ким вона була насправді. Залишилися лише страх, глибока самотність та невимовний біль. Саме тому вона тепер блукає світами й реагує на тих, хто має світлу магію.

​Лебідь Найс подався вперед і прокотився своїм глибоким голосом:

— Тобто... Вона не ненавидить добро?

— Ні, — відповіла Королева. — Вона просто більше не вірить, що добро може залишитися поруч із нею та не зрадити.

​Ліна міцно стиснула кулачки, її очі засяяли рішучістю:

— Тоді ми точно не будемо її знищувати!

​Оленка подивилася на сестру, щиро усміхнулася й тепло додала:

— Ми її зцілимо. Повернемо їй ім'я та серце.