Розділ 8

Хмаринка плавно злетіла на стіл і лагідно подивилася на Ліну:

— Хочеш познайомитися з Тіною поближче? Ми могли б разом піти до них у гості.

​Ліна, яка щойно повернулася зі школи й ще тримала рюкзак у руках, радісно посміхнулася:

— Так, дуже хочу! Я так багато чула про неї.

— І я! Я теж хочу до них! — вигукнула Оленка, підхоплюючись із дивана.

​Дівчата, не гаючи часу, заплющили очі й уявили Магічний ліс. За мить вони вже стояли на сяючій поляні, де їх тепло зустріли Зорянка та Тіна.

​Старша фея ночі зробила граційний реверанс:

— Привіт, Ліно! Рада познайомитися. Я — Тіна, старша сестра Зорянки, фея ночі.

​Зорянка підійшла ближче до дівчат, її медальйон тріпотів м'яким світлом:

— Так! Ми з Тіною наче дві сторони однієї медалі: я — світло, а вона — тінь. Але ми — найкращі сестри!

​У цей момент до них величним кроком підійшла сама Королева Флорі:

— Вітаю вас, хоробрі чарівниці! А скажіть-но, дівчата, чи хочете ви пограти у справжній квест у нашому магічному лісі?

​— Так! Дуже хочемо! — в один голос весело вигукнули Оленка та Ліна.

​Королева хитро посміхнулася й прошепотіла:

— Тоді слухайте першу загадку! Розгадаєте її — і знайдете першу підказку.

​"Має гніздо на дубі, лущить горішки любі..."

​Оленка миттю озирнулася довкола. На старому могутньому дубі якраз сиділа руда білочка.

— Це білка! — здогадалася дівчинка.

​Вона вправно залізла на дерево, і справді — поруч із гніздом білочки лежала згорнута записка з наступною підказкою:

​"Загадку розгадано, та це ще не кінець, це тільки початок веде нас. Шукайте там, де вода тече, і де Найс любить відпочивати."

​Ліна одразу здогадалася:

— Вода... де Найс відпочиває? Та це ж  магічне озеро!

​Дівчата швидко рушили до озера. Серед красивих латаття вони знайшли нову записку з підказкою:

​"Світло веде до зірок, зірки у серці живуть. Йдіть до зірок, щоб нову підказку знайти."

​— Зірки... Це про зірки Зорянки! — сказала Ліна, обертаючись до сестри.

Оленка переглянулася з Ліною:

— Нам потрібно терміново знайти Зорянку!

​Дівчата швидко знайшли фею зірок, і та, посміхаючись, мовила:

— Ви пройшли вже майже весь шлях! Але це ще не фінал. Йдіть туди, де вперше зустріли Королеву Магічного лісу!

​Дівчата перезирнулися, згадуючи.

— Поляна! — вигукнула Ліна.

— Та ні, Головне Дерево Лісу! — впевнено мовила Оленка.

​Дівчата побігли до могутнього Головного Дерева, яке тепер сяяло здоров'ям і красою. Там їх уже чекала сама Королева Флорі.

​— Молодець, дівчата! Ви чудово пройшли мій квест! — радісно мовила Королева. — І я приготувала для вас особливі дарунки. Я знаю, що ти, Ліно, дуже любиш читати та дізнаватися щось нове. Це тобі — «Книга секретів магічного лісу». У ній ти знайдеш багато цікавого та корисного про нашу магію та мешканців!

​Королева простягнула Ліні велику, старовинну книгу в оксамитовій обкладинці. А потім повернулася до Оленки:

— А тобі, Оленко, я дарую цей чарівний амулет. Подивися, всередині нього плавають справжні пухнасті хмари! Він оберігатиме тебе та допомагатиме взаємодіяти з Повітрям.

​Оленка із захопленням подивилася на амулет, у якому м'яко колихалися маленькі білі хмаринки.

— Ух ти! Дякую Вам, Ваша Величносте! Це був просто крутий квест! — вигукнула дівчинка.

— Так! Було неймовірно круто! — щасливо додала Ліна, притискаючи Книгу до себе.

​— Бувайте, дівчата! До нових зустрічей! — лагідно мовила Королева Флорі, відкриваючи сяючий магічний портал.

​— Бувайте! — відповіли дівчата й, тримаючи в руках свої чарівні дарунки, зробили крок у світло, повертаючись додому.