Розділ 3

Хмаринка плавно підлетіла до великого білого птаха:

— Привіт, Найсе! Як ти почуваєшся?

— Дякую, подруго, зі мною вже все добре! — прокотився гучний і красивий голос лебедя.

​Голубка повернулася до дівчат:

— Ходімо далі! У моєму лісі ще комусь дуже потрібна наша допомога.

​Хмаринка знялася в повітря, а Оленка та Ліна поспішили за нею. Незабаром голубка зупинилася на великій поляні. Серце дівчат стиснулося від смутку: всі квіти довкола були геть зів'ялі, а в самому центрі стояло величезне, повністю засохле дерево.

​— Це Головне Дерево Лісу... Ми, лісові жителі, ніяк не могли його оживити. Можливо, у тебе вийде, Ліно? — з надією запитала Хмаринка.

​Ліна без вагань підійшла до сухого стовбура й лагідно приклала долоні до його шорсткої кори:

— Стихія Землі, допоможи мені!

​У той же мить із долонь Ліни вирвалося тепле золотаво-зелене сяйво. Воно пролилося по корінню глибоко в землю! На очах у здивованих дівчат Дерево Лісу почало оживати: по гілках забігли соки, з'явилися бруньки, і воно миттю вкрилося соковитим зеленим листям! Разом із Деревом розквітла й уся поляна — довкола замайоріли яскраві, різнокольорові та неймовірно запашні квіти.

​Оленка із захопленням озирнулася довкола:

— Вау... Як же тут гарно!

Ліна щасливо посміхнулася:

— Так, дуже гарно!

​Хмаринка плавно сіла Оленці на плече й мовила:

— Дякую вам, дівчата! Ви врятували наш дім!

​Аж раптом поруч із ними в повітрі засяяла маленька іскорка — це з'явилася фея Зорянка:

— Дякую вам за допомогу! Прийміть від мене ці чарівні медальйони із справжніми зірками всередині. Це мій дарунок для вас!

​она простягнула дівчатам дивовижні прикраси, що тріпотіли м'яким нічним світлом.

— Дякуємо тобі, Зорянко! — радісно вигукнули сестри, надягаючи медальйони.

​У цей момент Головне Дерево яскраво засвітилося, і з цього сяйва з'явилася велична жінка в короні з живих польових квітів та в сукні з пелюсток.

​— Вітаю вас, хоробрі дівчата. Я — королева магічного лісу, і мене звати Флорі. Дякую вам від усього серця за те, що врятували наш світ!

​Королева підійшла ближче, зірвала дві чарівні квітки й дала кожній із сестер:

— Ці квіти ніколи не зів'януть. Якщо вам колись знадобиться допомога нашого магічного лісу — просто подивіться на квітку й згадайте мене.

​Королева Флорі змахнула рукою, і поруч із ними відкрився сяючий магічний портал, що навстіж ведуть прямо до їхньої кімнати.

​— Бувайте, дівчата! А ти, Найсе, йди з ними — відтепер Ліна твоя господиня й вірний друг.

​Найс, Хмаринка, Оленка та Ліна разом зробили крок у сяючий прохід... і в одну мить опинилися вдома, у своїй затишній кімнаті.