Розділ 1

Маленька біла голубка жила у теплому затишному гніздечку разом із татом та мамою. Але одного дня сталася біда: пташка випадково випала з гнізда. Вона ще зовсім не вміла літати, тому при падінні сильно забила крильце.

Тим часом неподалік проходила дівчинка Оленка. Вона пожаліла беззахисну голубку та обережно забрала її додому. За кілька днів турботи й піклування пташка одужала і знову змогла літати.

Перед тим як вилетіти у вікно, голубка раптом мовила людським голосом:

— Дякую тобі, Оленко! Ти врятувала мене. За твоє добре серце я хочу зробити тобі дарунок: відсьогодні ти розумітимеш мову всіх тварин.

— Ти... ти вмієш говорити? — здивовано запитала Оленка.

— Так, Оленко, — відповіла голубка. — Бувай, добра дівчинко!

Голубка знялася у повітря й полетіла. Але це був тільки початок! Від того дня все життя дівчинки кардинально змінилося. Оленка почала чути й розуміти все, про що говорить її кіт, а він виявився ще тим балакуном.

Якось увечері дівчинка повернулася з прогулянки.

— Оленко, погладь мене! Ну погладь, будь ласка! — почав муркотіти й просити кіт.

Дівчинка посміхнулася й тепло погладила його по спинці. Кіт здивовано витріщився на неї:

— Чекай... ти що, розумієш мене?!

— Так, — відповіла Оленка.

— Це ж неможливо! Як таке може бути? — не вірив власним вухам кіт.

Дівчинка розповіла йому про врятовану пташку:

— Голубка подарувала мені здатність розуміти мову всіх тварин.

Кіт із подивом вискочив дівчинці на коліна й уважно подивився їй у очі:

— Значить, це була непроста голубка... А крім того, що ти розумієш тварин, ти відчуваєш у собі ще щось незвичайне?

— Я навіть не знаю... — замислилася дівчинка.

— А ти заплющ очі, відчуй себе. Чого ти зараз найбільше хочеш? — порадив кіт.

— Я хочу... щоб дубовий листок прилетів сюди, — тихо мовила дівчинка.

Коли Оленка відкрила очі, вона побачила справжнє диво: дубовий листок залетів через відчинене вікно й плавно кружляв просто посеред кімнати сам по собі!

— Ого! У тебе ще й магія стихії Повітря! — вигукнув кіт. — Муррр... Схоже, тобі знадобиться вірний помічник. Я допомагатиму тобі, Оленко, хоч і сам поки мало що в цьому розумію!

Дівчинка ніжно погладила пухнастого друга:

— Дякую тобі!

Сніжок задоволено замуркотів:

— Муррр, спочатку ти навчишся вільно управляти Повітрям!

— Добре, Сніжку, — посміхнулася дівчинка.

Кіт поважно подивився на Оленку:

— Перший урок! Заплющ очі й уяви, що цей листок кружляє навколо. Що ти з ним зробиш далі?

Оленка заплющила очі й зосередилася. Вона уявила, як дубовий листочок кружляє в повітрі, як силою думки вона піднімає його аж до самої стелі, потім плавно підтягує до себе і веде прямо до своєї руки. Дівчинка уявила, як листочок м'яко лягає на її долоню. Коли вона розплющила очі, листок і справді спокійно лежав у неї на руці!

Кіт із захопленням подивився на дівчинку:

— Молодець, Оленко!

— У мене вийшло! Урааа! — радісно вигукнула вона.

Аж раптом до кімнати забіг пухнастий собака.

— Максе! — здивувалася дівчинка. — А що ти робиш у хаті?

Пес подивився на неї сумними очима й мовив:

— Оленко, надворі так холодно...

— Добре, лягай ось сюди, — дівчинка постелила йому м'якенький килимок. — Я розумію, що там холодно, Максе.

Вона лагідно погладила пса по голові.

— Дякую тобі, Оленко! — вдячно сказав Макс і мостився на килимку.

Дівчинка вийшла на ганок і раптом помітила біля будинку маленьке кошеня, якого раніше ніколи тут не бачила.

— Привіт! Ти хто? — тихесенько запитала Оленка.

Кошеня підняло на неї мокрий носик:

— Я... я не знаю. У мене немає імені. Мене просто викинули... Колишня хазяйка поїхала й залишила мене.

Дівчинці стало так шкода малюка! Вона жалісливо погладила його й обережно взяла на руки:

— Мій ти маленький... Ти будеш Лео!

Кошеня здивовано витріщилося на дівчинку:

— Ти правда даєш мені ім'я?.. І ти не викинеш мене на вулицю?

— Ніколи в житті не викину, обіцяю! — тепло мовила Оленка й понесла кошеня в дім.

Забігши до кімнати, вона пригорнула малюка:

— Маленький ти мій, там же такий мороз! Сніжку, Максе, ви де?

До дівчинки одразу підбіг Сніжок. Він уважно роздивився кошеня, лагідно облизав його вушко й турботливо мовив:

— Оленко, де ти знайшла це бідне кошеня? Нумо швидше нагодуємо його!