Частина 16. Джессіка і Бетті. Зустріч з чудовиськом

   -О ні! – охнули принцеси в один голос.

  -Де всі? – Омран напружено випрямився на стільці.

  -Люди по каютах, вони й не висовувалися звідти. Усі дуже налякані. А наші чекають на розпорядження.

  -Невже не подіяв увесь мій захист? – пробурмотів Авеном. – Вони, певне, разом дуже сильні…

  Омран впритул поглянув на Різноока:

  -Ти готовий?

  -Звісно, - як ні в чому не бувало, весело відповів товариш. – Для цього я тут!

  Він кинув швидкий погляд на Бетті і грайливо підморгнув. У Джессіки брови вилізли на лоба, а Бетті сердито насупилася.

  -Поки ми тут теревенимо, там казна що робиться!

  І з цими словами, Бетс вискочила з дверей і чимдуж побігла нагору. Чоловіки, не змовляючись, рвонули за нею. Джессіка також різко підскочила зі стільця, але раптово їй запаморочилося у голові. Дівчина схопилася за край столу і тут же, вражена, сіла знов.

  В паніці ніхто не розгледів, як дві карти лягли одна на одну.

  А тим часом, вони були абсолютно ідентичними.

  Всі міста Лайксандрії точнісінько лягли на своїх близнюків. Семикінечні зірки були однаковісінькими. А посередині, прямо в центрі земної септаграмми, знаходився Лондонський палац.

  У Лайксандрії всередині зірки був острів, на який вони прямують.

  Тобто, чи не значить це, що назад їх можна випроводити, провівши обряд у тій самій точці?

***

 Бетті піднялася на верхню палубу.

  Матроси кричали щось один одному, намагаючись гарпуном потрапити у якусь істоту за бортом.

  -Даміло, вам не варто бути тут! – один з робітників схопив її за руку вище ліктя, намагаючись завернути дівчину назад, униз.

  -Що відбувається? – запитала Бетті, не звертаючи увагу на його слова.

  Матрос роздратовано цикнув.

  -Просто повірте мені, тут не місце…

  -Є! А-а-а!..

  Одному з матросів вдалося підстрелити щось величезне, що з тріском врізалося в корабель. Але тут же чоловіка потягло за борт. Кілька товаришів разом із тим, що тримав Бетті, поспішили допомогти бідоласі. Але тварюка була сильнішою і таки затягла нещасного у воду.

  -Людина за бортом!

  Матрос, що тримав принцесу, нарешті відпустив її, щоб побігти по рятувальний круг.

  Цікавість перемогла. Бетті боязко підійшла до борту корабля. Там, у воді, велика (метрів із п’ять довжиною) істота під самим верхом билася колючками об дошки корабля.

  Раптом тварина зникла. А через секунду корабель сильно хитнувся і нахилився. Не втримавшись, Бетті перелетіла через борт. В ту ж саму мить Різноока мазнув пальцями по її ніжці в марній спробі вхопити принцесу.

  -Леді О’Белл!! Господи, ні!

  Виринаючи на поверхню, Бетті раптом згадала.

   «…водяний грин проживає зазвичай у водоймищах…неповороткий, наполовину здравомислячий… Якщо з ним розмовляти - допомагає, захищає у воді».

  -Ти ж мене розумієш, так? – тремтячим голосом спитала менша принцеса.

  Грин завмер під водою, дещо притиснувши нашорошені колючки. Він повернув голову і правим чорним оком з настороженою цікавістю розглядав мокру дівчину. Натхненна власним успіхом, Бетті продовжила, нервово сміючись:

  -Я завжди хотіла собі такого друга, як ти! У мене ж узагалі їх немає… У цьому світі. Будемо дружити?

  Грин незворушно продовжував дивитися на Бетті.

  -Шкода, що ти не розмовляєш. Я ж бо не надто говірка… Більше слухати люблю. Це Джесс, моя сестра, вона вміє і любить поговорити. А я…

  Водяна істота повернула голову і тепер дивилася на дівчину лівим чорним оком.

  -Ми в біді. Всі, хто на кораблі. На нас напали демони. Какодаймони. Ага. І усі люди на цьому кораблі пливуть на острови. Щоб захиститися від них. Мені шкода, але… Це я сприяла тому, що злі духи потрапили у ваш світ. Вони продовжують вбивати людей і забирати їхні душі. Але ми знайшли хорошого спеціаліста-демоноборця. Його Омраном звуть. Він обіцяв допомогти нам. Для цього він покинув наш світ і приїхав у ваш. А ти допоможеш нам?

  Грин поволі виринав із води на поверхню. При цьому, його колючки перетворювалися на м’яку і блискучу шерсть. Бетті, спостерігаючи за цим процесом, аж рота розкрила від того, настільки величним і гарним був Водяний грин. Істота підплила ближче до принцеси і повернувся тим боком, куди матроси загнали йому гарпун.