Частина 10. Діма та Денис. Зустріч з королевою

  Та втілити план з риболовлею хлопчакам не вдалося. Щойно Денис прийшов додому, на нього навалилася купа новин і, з ними разом, проблем. Мама, наводячи лад у Денисовій кімнаті, знайшла дзеркала. Тепер, по приході хлопця, уся сім’я напала на нього із запитаннями.

  -Денисе, - строго поглянула на сина Нінель Никодимівна, - звідки вони в тебе?

  Мама говорила, нібито спокійно, проте всі так пильно на хлопця дивилися, що той знітився:

  -Я у Діми взяв. У них обдерлася фарба, і я згодився їх привести до ладу. А що, щось не так?

  -А де їх узяв Діма? – тато, Христофор Силантійович, проігнорувала останнє синове запитання.

  -А йому сестра двоюрідна подарувала. А в чім проблема?

  -Як її звати?

  -Софі… Вона з Лондону приїхала в гості. Я з нею іще не знайомий, вона кілька днів лише тут. Та що, все-таки, сталося?

  Батьки перезирнулися. Вони не знали як сказати.

  -Давай-но йому краще покажемо, - запропонувала мама. І тато простягнув Денисові газету, де великими літерами було надруковано:

  Із відомого історичного музею в Лондоні викрадено найціннішу археологічну знахідку за останні 5 років!

  «18 липня в музеї «Гордон&K0» викрадено найзагадковішим чином річ, що за останні 5 років після її знаходження, є найціннішою. Це дзеркало єгипетської красуні Клеопатри. Якщо вірити легенді, то у ньому є схованка, де цариця заховала свій фамільний перстень.

  Поліція заявляє, що викрадачів чекає ув’язнення з конфіскацією.

  Працівники музею «Гордон&K0» утримуються від коментарів.»

  Нижче було зображення зниклого предмету. Денис з надією вглядався у фотографію в газеті, що один-в-один була схожа на предмет, що лежав на столі біля батьків. Виходить, коли Софі казала, що знайшла-купила Діминого подарунка, збрехала? Чи, може, то та підозріла бабця вкрала? Чи, може, то не бабця зовсім була, а переодягнений злочинець? Ден поглянув на томи про Джеймса Бонда. Та ну, таке буває лише у шпигунських фільмах та книгах…

  -Денисе, потрібно повідомити поліцію. Ти скажеш Дімі? Чи нам піти з тобою?

  -Але!.. – хотів, було, заперечити син. – Але ж…

  -Денисе, ми розуміємо, що тобі зовсім не хочеться з ними розлучатися, та зрозумій: одне з них крадене, а інше, швидше за все, якась підробка. Можливо, в цілях злодіїв було підмінити дзеркала. А може, друге теж є реліквією, про яку ще ніхто не знає.

  -А можна, завтра? За один день же нічого не станеться?

  Мама з татом перезирнулися.

  -Навіщо воно тобі?

  -А може, я зможу відкрити того тайника, про якого говориться у статті? Ну будь ласка! – заканючив син.

  -Ну, гаразд, - погодився тато. – Тільки не розбий, бо будуть неприємності.

  -Тату, якщо вони досі за стільки років не розбилися, то я їм точно нічого не зроблю! А якщо й розіб’ю, то скажемо, що так було.

  -Який ти грамотний! Завтра рано щоб вони лежали ось тутечки, на столі, зрозуміло?

  -Так! Дякую! – Ден підхопив реліквії і помчав до своєї кімнати, а вже звідти, не довго думаючи, побіг на місце, де хлопці мали рибалити.

  Та не далеко він дійшов, коли почув мелодійний голос, що гукав його:

  -Денисе!

  Хлопець, зупинившись, роззирнувся:

  -Га? – роззирався він, нікого не помічаючи.

  -Денисе! Я тут, - з-за дерева вийшла вже знайома постать Джессіки.

  -От халепа! – нахмурився Ден. Що тепер робити? «Вона ж буде вимагати свої речі назад, а я тоді що мамі і татові скажу? Їй усе одно, а мені тоді перепаде по перше число. І не віддавати я не можу, бо ж люстерка належать їй! Чому все так складно? Це, взагалі, Дімі подарували! Нехай до нього всі претензії, а я – мовчатиму,» - вирішив він.

  -Я прийшла, щоб запросити вас із Дімою до мене в гості, якщо ви не проти.

  -Проти?! Та ми тільки за! Але ж, нас батьки не відпустять… - сумно похнюпив носа Ден.

  -Не хвилюйся! Збирай речі, і ходімо по Діму. В нас у Лайксандрії час іде інакше, ніж тут. Ваші батьки навіть не помітять, що ви були відсутні. А у нас давно всі мріють з вами познайомитися!

  -А як ви сюди потрапили без портальних дзеркал?

  Джессіка посміхнулася:

  -Я ж чаклунка, немає нічого, що би я не змогла зробити! Просто, відкриваючи портал через дзеркало, у мене йде менша розтрата сили. Візьми-но мене за руку!