Студентка.

Перше вересня в медичному училищі пройшло в теплій і привітній  атмосфері. Всі в білих шапочках, накрохмалених халатах, усміхнені, щасливі, та привітні.
В групі навіть були парубки, всі знайомляться, розповідають історії, шукають спільні інтереси. Одна Христя стоїть осторонь і соромиться познайомитись з кимось перша.
Як тут, незнайома, синьоока дівчинка взяла її за руку і запитала: А ти, милуня, чому стоїш осторонь? Не бійся, йди до нас. Як тебе звуть?
   Так Христуня познайомилась з групою і прикипіла з першої секунди до Катерини. Катруся була дівчинкою, яка теж була не схожа на інших, з дуже добрим серцем.
Почались сірі будні навчального року. Руки боліли від писанини. Очі пекли від недосипань. Живіт на парах "кричав" від голоду.
Вранці не їла, а кожного дня по чотири пари і закінчувались о пів на п'яту вечора. Перерви короткі, а до найближчого кафе далеко, та і час на очікування, доки приготують, був довший за перерву. От і рятувались яблучком, чи бутербродом, або і зовсім нічим.
На орендованої квартирі, де жила Христина, виручала лише бабуся-власниця. Вона готувала їжу, бо в студентки першого курсу часу на це не вистачало, треба було вчитись добре, щоб заробити стипендію і не просити у мами кошти.
Так непомітно і пролетів навчальний рік. Христя з речами йшла по привокзальній площі зі знайомою, коли до них підійшло багато циганок обступили їх та запропонували поворожити. Христина довго спостерігала, як її знайома, яка миттєво погодилась, витягала з гаманця кошти і давала їм. Вони щось там її говорили, а вона все витягала гроші. Дівчина не розуміла, що там відбувається, тож підняла свої валізи і підійшла до них. Одна циганка дуже погрожуючи сказала:відійди. 
Але інша засміялась, щось їй сказала на їх мові, і звернулась до Христини з питанням: "ти теж хочеш, щоб тебі поворожили?"- І все реготала.
Христина бачила, як не шкодувала коштів її знайома і вирішила, що вони кажуть правду, яка вартує таких коштів. Тож відповіла: "так, хочу."
Циганка взяла ліву руку, довго її розглядала, потім звернулась до інших на їх мові. Зйшлися всі і дивились в її руку. "Що там?"- Перервала мовчання циганське Христя.
Вони підняли голову і глянули їй у вічі.
Всі мовчали. Одна перехрестилась і пішла. Інші мовчки пішли. Остання, що тримала руку сказала одне: "Ми тобі погано не зробили, наш рід не буде в прокльонах, наші діти будуть здорові. Нам не потрібні твої гроші." 
- Що ти там побачила?- промовила Христина досить гучно. 
-Ти, як ангел, і душа твоя теж. Тебе не можна ображати. Ти народилася, щоб зцілювати людей,такий твій знак.
 Дорогою додому Христина не думала всерйоз про їхні слова.
Дома про цей випадок розказала матері і бабусі. І їй пояснили, що не можна зупинятись і розмовляти з ними, що вони шахраї і кажуть брехню.
І обговоривши цей випадок Христина повірила рідним і викинула їх слова із голови.
Літні канікули пройшли вдома. Христина майже ні з ким не спілкувалась: її всі дратували. І причини теж вона не могла зрозуміти. Особливо її дратували ті, хто намагався підкреслити свою важливість в її житті, в той час, як вони для неї нічого не вартували.
Дратувала їх поведінка, їх стиль спілкування, таке враження ніби її односельці-однолітки не виросли.
Вона більше не ходила грати в футбол , навіть не бажала на нього дивитись. Христина більше не ходила на озеро ловити рибу і раків. Було таке враження ніби всі залишились в якомусь тумані, де немає місця їй. Хоч їх шляхи і перетинались, але в душі до цих людей була порожнеча.
Єдина доросла людина, яку вона поважала в тому селі і любила, це була її Хрещена мати Марія. Жінка потрапила в аварію і лежала прикута до ліжка багато років. Кожного разу, як Христина приносила Святу Вечерю, то в спілкуванні посміхалась і раділа, а як виходила йшла додому - плакала. Їй було дуже шкода хрещену, адже вона бачила сон, що в ліжку так все і закінчиться та вона більше не встане. А показувати свою жалість вона не хотіла, адже знала, що це - ще більше додасть болю.
Влітку, до Хрещеної не пішла, хоч і дуже хотілось. Але страх, що Хрещена помітить все в її очах - не дав піти.
Єдине, що розважало влітку Христину - це читання в улюбленому місці, між гілок могутнього клена.
Підручник з психології, який взяла в бібліотеці, навчив багато чому. Але не дав відповіді ні на одне болюче питання - "Що це за нестерпний звук в голові і чому ці сни не можуть бути добрими, чи взагалі закінчитись?"  Іноді снилось ніби Христина в іншому столітті і вона відьма, яку хотіли спалити на вогнищі і обпалили тільки ноги, оскільки люди почали благати помилувати її, адже вона вилікувала багатьох, що такий дар не може буде від диявола. Потім їй снилось, що перед нею на колінах, в ланцюгах, стоїть диявол і проклинає її. Від такого сну вона отримала переляк. адже вона відчула присутність в реальному житті чогось дуже страшного. Коли насниться, що в селі вмирає людина, яка дісно вмирала через декілька днів. Хрестина на собі відчувала той страх і неспокій, який коївся з тією людиною і вона бачила це уві сні.
Після такого Христина прокидалась, брала мамині пігулки, пила і засинала. Аж поки мама не помітила, що її ліки зникають. Переховала їх в інше місце, ще й накричала за це. Сказала, що то снодійне для дорослих і дітям його не можна.
"То купи мені ті, що можна. Я хочу нормально спати!" - ледве не прокричала Христина.
"Тобі то не треба!" - відповіла мати і додала - "не думай про дурне-воно тобі і ненасниться."
" Та я ж взагалі не думаю !  - кричала обурена Христина, але її вже не слухала мати, яка на помацки вийшла з будинку в двір.
Добігав кінця останній місяць канікул. Залишився тиждень, а ще ні зошитів, ні одягу. От Христина зібрала всю свою сміливість в кулак, та й пішла до батька. Вийшов, привітався, в будинок не покликав: вислухав біля воріт. На питання: "Чому аліментів немає пів року? " - відповів, щоб Христина прийшла завтра і він дасть кошти, оскільки розуміє, що мати на одній пенсії та їй критично не вистачає, навіть на їжу. Зраділа дівчинка, побігла босоніж по гарячому асфальту додому. Міркуючи, яке купить собі взуття і одяг.
На другий день, батько не вийшов, спостерігав за кутка будинку, думав, що його не видно, а вийшла його дружина і відповіла, що його немає вдома. 
І ображена Христина подумала: "більше його й не буде вдома".
Вона знала, що її думка особливо в такому стані, в кармічному світі-закон.