Передбачення здійснилось, знову.

До першого іспиту залишалося чотири дні. 
"Як же, за чотири дні, зійдуть ті пухирі?Що мені взути", - думала Христя. 
Як же я босоніж туди прийду? Але, на диво, все зійшло на третій день.
Бабуся діагностувала, що імунітет міцний, тому і швидко гоїться. Все було досить червоне і шкіра почала злазити в місцях опіку, але Христя поїхала здавати перший іспит і писати диктант з української мови.
Все пройшло добре, на перший погляд, але щоб потрапити на другий іспит з біології, спочатку треба було дізнатися про результат першого. Якщо написаний добре, то допуск до другого екзамену-гарантований.
Втретє, вона їхала в місто вже впевнено, хоч і в тапках під стильну юбку та блузку, зате не так боляче.

-Що вона бачить?
 Навпроти їїі імені та прізвища стоїть оцінка-два. Такого не може бути. Христя відмінно писала диктанти в школі і тут написала всі слова вірно.
Чому слова? Та вдома розмовляли суржиком, а в школі більше уроків було з російської мови і Христині ця мова давалась легче в вивченні.
Вона стояла в шоці перед тією дошкою з результатами. На обличчі грала посмішка розчарування.
Але дівчина зібрала сили і пішла на вокзал.
Приїхавши до станції, йшла полем і ридала. Адже мрія вже не здійсниться, а в школу в 10 клас ніхто з однокласників не пішов. Як піде вона?Хто одного учня буде навчати?
Та й мати зараз буде сварити. Йшла Христина, як хмара чорна від суму,  полив дощ. Вона ридає, а дощ не зупиняється. Прийшла додому по коліна в болоті. Болото потрапило на травмовану опіком шкіру-боляче було нестерпно.
Далі все відбувалось, як уві сні: відмиття від болота, обробка антисептиками, змащування обліпиховим маслом і сон, довгоочікуввний сон. Навіть їсти не могла, хоч ввесь день нічого не їла.
О, Боже, знову ці кляті сни пробормотала крізь сон і розбудила матір. Мати принесла води, лягла далі спати, а Христя довго крутилась і коли мати заснула, взяла з аптечки мамині ліки для сну. Дівчина бачила, як мама міцно спить від них, от і випила аж цілих дві пігулки.
Пігулки подіяли швидко і Христина полетіла в світ міцного сну, в якому не було сновидінь.
Прокинулась від нестерпного головного болю, в очах все йшло обертом і сильно нудило.
А тут ще й бабуся зайшла давати причуханок за те, що в дворі знов нові кошенята і песик.. Христина мовчки поклала голову на подушку і насолоджувалася тим, як кімната в її очах крутиться .
Біль наростав і дівчинка ледь стримувала сльози, але знайшла сили: взяла випила ще одну пігулку і знову заснула.
Як пройшли ті дні не пам'ятала, що снилось теж не пам'ятала .
Мама ввійшла в кімнату і поцікавилась, як здала іспит. І тут Христина дала волю плачу, гіркому плачу.
Вперше за всі роки мати її обійняла і сказала, що поїде зі нею і попросить, щоб показали роботу і помилки. Дівчина наповнилась надією. Пройшов день-поїхали. Директор, коротун з неприємним виразом обличчя, попросив секретаря принести роботу.
Коли відкрили лист з роботою то червоною ручкою було поставлено лише дві коми, та ще й в тих випадках, яких в школі не вчили .
Христя обурилась: дві коми пропущено і за це двійка ?
Коротун відмахнувся, що не він перевіряв і ставив оцінки теж не він,  вже нічого не може вдіяти, так, як група на біологію сформована і завтра здає іспит.
І порекомендував вступити в наступному році, давши гарантії, що все буде добре.
Христю переповнювали біль від несправедливості і розчарування.
Було нестерпно боляче бачити, як незрячій матері важко далася та дорога, як вона його благала дати шанс переписати той диктант. Але піднялась, взяла матір за руку і повела з того кабінету, в якому було так само гидко і брудно, як і енергія, яка йшла від того коротуна. 
Христина на той час вже вміла шкірою відчувати людей, навіть не дивлячись їм у вічі.
Про це вона нікому не розповідала, адже була впевненна, що її знов неправильно зрозуміють.
Були випадки коли вона не тільки  відчувала, а й передбачила, що вони їй скажуть і як вчинять. А той блазень мав тільки вигляд розумника, суворого, а насправді був жалюгідний і жадібний до грошей чоловік, який вмів гарно говорити, а власні вчинки суперечили його ж словам...

Христина йшла мовчки і думала: "Боже, який же він дурний. Сам не розуміє, яким нікчемою себе показав, коли сказав, що нічого не може вдіяти. Що ти тоді за директор? Боже, ти тому свідок: мені одразу не сподобалось те училище. Я теж дурепа, що залишила там свої документи там-Подумки гнівалась Христя, - я впевнена, якби мама дала йому кошти він би по-іншому заспівав, але мати правильно зробила, що не дала грошей. Хай йому інші подають. І, Боже, теж йому подай по заслузі" - все не могла вгамувати свою біль золотоволоса красуня з білесеньким обличчям і білесенькою шкірою, на дотик, немов шовк.
    В школі 10 клас був не сформований: учні відсутні, тож Христина вдома вправно допомагала бабусі по господарству, а в вільний час читали газети і журнали, які приносив поштар.
Все змінило оголошення про платні курси і Христя пішла, на 9 місяців. Отримавши диплом, який їй і дарма був не потрібний.
Вона зібрала документи і поїхала вступати в інше місто.
Мрія здійснилась-вона вступила.
Під час вступних іспитів дівчатка проявляли інтерес до спілкування  з  Христиною. Одні дивувались кольору шкіри, адже місто пляжне і всі загорілі: одні більше, інші меньше. Одна Христя біла, немов молоко. 
Інші починали сміятись разом з нею  і казали, що її сміх запальний. Так дівчинка одразу завела собі багато знайомих, яким вона подобалась, там її обіймали і навіть цілували, коли розходились з консультації і екзаменів. Для неї це була казка, адже в селі де вона виросла, так не було: ні обіймів, ні поцілунків.
Вона росла в обіймах двох емоцій: одні виявляли до неї зло, інші заздрість. А коли керують зло та заздрість-там зроостають вигадки, а вони, як вірус: росповсюджуються швидко і всі є групою ризику, яка перетворюється на пандемію. А тут, ще й якби голодранка, то можливо менше б помічали, а так 
мати любила купувати гарні речі дічині, не кожна дитина те мала.А зайві розмови  проявляли діти тієї сім'ї куди пішов батько Христі. Їх навіть можна було назвати ровесниками. Братик менший на 7 місяців. І сестричка на два роки.
Мати була вагітна Христиною на 8 місяці, коли батько пішов розважатись в інший будинок і там залишився.
Христя ніколи не виявляла в ньому потреби, а як і зустрічала на шляху зі школи, то навіть не віталась. Не від зла, просто він її не подобався. Щось в ньому було таке, що відштовхувало. Пізніше на це буде відповідь, але тоді Христина ще її не бажала знати.
Але саме неприємним було для Христини-кожного дня в школі бачити нову дружину батька, вона була дуже кримезна, голосиста і сувора, працювала передовим тех.працівником, яка не тільки драяла підлоги, а й кістки Христині і її матері.
Школа одна, тож вибору не було у Христини.