Голос в голові.

Так зійшли сніги, розвіялись морози та прийшли теплі дні. Добігав кінця навчальний рік, а там випуск і вступні іспити.
Вибір стояв між професією, але Христя без вагань вибрала медицину. Перша причина-це стати глазним хірургом і зробити матері операцію, щоб вона змогла бачити світ, мати була незряча. А такі операції в Україні на ті часи ніхто не проводив, а тільки за кордоном. І те, по телевізору показали, як вперше провели успішно операцію в Америці і вартувала вона величезних коштів, яких, на привеликий жаль, сім'я не мала. Це була перша біда в житті Христини, де кошти зіграли вирішальну роль.
Молода, гарна  жінка, мати Христуні назавжди втратила зір через хворобу.
Друга причина по якій був вибір медицини - це знайти відповідь, яка не давала спокійно жити. 
"Звідки беруться ті кляті синці? Що це за звуки в вухах та голові ? Чому реакція реготом на біль? І як пояснити ці сни ?" Адже науки, які вивчає медицина дають всьому пояснення.
А медичний огляд, який час від часу проходила Христина запевняв, що дівчика абсолютно здорова фізично та має загострений слух. З зором були проблеми: страх сонця і загострена далекозорість, але це ніяк не стосувалось того, що з нею відбувалось.
О шостій годині ранку гучно заграв будильник. Час прокидатися, але немає сили та бажання піднятися, адже уві сні Христика побачила, що не вступить, чим все закінчиться і від того не мала сил. В грудях відчувалася важкість, ніби мармуровою плитою накрили, а в голові думка, яка теплила надію, що то лише сон.
Мати ходила по кімнаті і бубніла: "Вставай ледащо". Бабуся готувала їжу в дорогу, а вступниця лежала, немов покійник і не ворушилась.
Крик матері привів її до тями, вона швиденько встала, привела себе до ладу. Навіть не поснідавши, дівчина вхопила тецю з документами та побігла на потяг.
Шляхом пішки, який тривав майже півтори години, вона намагалась зрозуміти: За що доля нарікла її на такі важкі випробування, чому люди ,які їй роблять зло натраплюють на лихо? Не мають вдачі, або взагалі вмирають в страшних муках при страшенних наслідках і досить раптово, що та клята бабця сказала матері? І чи варто їй вірити взагалі?
Чому дорослі жінки дивляться на неї дивно і злісно? А хлопці з якими вона не бажає спілкуватись ображають її?
А та, кого вона вважала подругою завжди вигадує та розпускає чутки, щоб над дівчиною насміхались.
Це згодом, Христина зрозуміє, що то зло викликала звичайна заздрість. Ззаздрість до її краси. Але в той час, Христя не знаходила відповіді на ці питання. Ще багато запитань залишалось в голові чарівної Христини. Та час сплив і вона непомітно, для самої себе, здолала шлях, зустрічаючи на ньому одних зайців.
В дорозі дівчина тремтіла від переживань. Як то буде все? А чи вдасться знайти те училище? Як її сприймуть в такому вбранні? На Христі була довга чорна спідниця та блуза яскраво-жовтого кольору, босоніжки -резинки, які зовсім не пасували туди, але інших не було.
Потяг зупинився і вперше ступила на перон сама, без матері і бабусі. Було ніяково, метушня навколо. Кожен йшов у своїх справах, одна Христя не розуміла куди їй треба йти і стояла на пероні, немов той стовп. Хтось за спиною незадоволеним голосом промовив :-чого стала і стовбичиш ?Але Христя не обернулася, а продовжувала стояти, аж поки не почула шепіт: "Прямо і наліво", та ніби під гіпнозом так пішла, йшла недовго, аж раптом хтось вхопив за руку. Христина смикнула, але поруч не було нікого, а коли глянула в той бік то побачила куди йшли натовпом дівчатка хто сам, хто з мамою. Впевневшись, що йшла вірно і їй треба йти за ними - дійшла до того училища.
Перше враження: Не сподобалось і крапка. Велика, чорна, крапка.
Не люди,які приймали документи: занадто пихаті, різкі, непривітні, досить недоброзичливі. Розмовляли в такому тоні, ніби Христина їм щось винна в цьому житті. Не сподобалась будівля та місце.

Навіть сільська школа, в якій навчалась Христина виглядала в сто разів краще, ніж те училище в місті.
Здавши документи, поспішила вийти і дізнатися розклад вступних іспитів.
Все уважно записала і пішла до вокзалу на потяг. На зворотньому шляху спіймала себе на думці, що не хоче навчатись там і що може "на краще", якщо той сон здійсниться і вона не вступить туди. Але ж мрія..
  Мрію потрібно здійснити, навіть, якщо три роки доведеться ходити в те місце. 
Добравшись додому і досита наївшись, бо дівчині довелось весь день пробути голодною, Христя прилягла на край дивана і заснула від втоми, здолавши відстань 14 кілометрів від дому до станції, і навпаки.
     Прокинулась від шепотіння.
Бабуся критикувала матір за те, що та дозволила обрізати моє довге волосся некомпетентній людині, яка зробила не зачіску, а посміховисько...
-Як тепер їй бути, поки волосся відросте ?
На що мама відповіла: "Вона все одно не розуміє, що то дурно. Думає, що то модно. Зараз все модно, що дурно виглядає. Тож не роби з цього проблему. Тим більше, що вона сама захотіла відрізати волосся, а в мене немає зайвих коштів платити цим дурням, які зроблять не краще. 

-Та ти знущаєшся над нею! - Обурилась бабуся- Навіщо ти це дозволила? Таке гарне волосся на підлогу. Мама відповіла, що ці розмови не мають сенсу і обмацуючи стіни знайшла двері і ввійшла до кімнати.

Христя  від почутого не могла, ані засміятися, ані заплакати.

Закинувши на голову ковдру, повернулась до матері спиною і намагалась заснути та до самісінького ранку так і не вдалось.
Настав світанок. 
Бабуся вийшла на двір, щоб поратись по господарству, а Христина вийшла слідом взявши з собою велике люстерко, сіла на гойдалку і довго себе розглядала з тією зачіскою. В цей час повз будинку проходили доярки, які подоївши колгоспних корів йшли додому втопнені і злі. Від них несло тим коров'ячим смородом за версту, але в ті хвилини їх не це бентежело, а те, що Христя, така "здорова кобила", а ще гойдається на гойдалці ,як мале дитя. Вони так гучно це обговорювали, що Христя їм навіть доброго ранку не сказала, а просто дивилась їм в очі.Будиночок в якому Христина жила знаходився біля дороги, а через дорогу було величезне озеро в якому влітку Христина купалась годинами не виходячи з води, а ввечері ловила рибу.