З чого все почалося.

Липневий світанок був неймовірно чаруючої краси.
Христинка літала метеликом по подвір'ї, розпустивши довге золотисте волосся. На її білесенькому обличчі іскрилась мила посмішка, а на щічках палав рум'янець, адже сьогодні вона мала зіграти роль Русалоньки на святі Івана Купала. Вона була обрана за довге волосся, струнку статуру та вік.
Насправді, вона не дуже хотіла бути русалочкою, але дуже хотіла на свято. А по-іншому Христинку ніхто б не відпустив, тому ця роль була білетом на свято. 
Дівчинка жила з мамою, біля бабусі. Після смерті дідуся, бабусі було дуже важко, тому мати вирішила бути поруч і жити разом.
Особливих свят в житті Христя не мала, тому перше свято на якому Христинка буде, та ще й виконуючи одну із ролей просто підіймало серце до небес, від такої радості.
Жодного дня репетицій не було пропущено, все виконувалось в ідеалі. Роль водяного грав дуже гарний, кароокий, чорноволосий парубок, який посмішкою зводив з розуму не одну дівчинку того мальовничого села, яке прикрашали два величезних  і глибоких озера.
Навколо озер росли величезні верби під якими від спеки ховались відпочиваючі.
Кожен займався своїм видом відпочинку: одні ловили рибку, а інші розважали іграми дітей, хтось просто читав книжку занурившись в атмосферу природи і всім було добре.
Саме ввечері на одному з цих озер кипіло приготуванння до свята Івана Купала. 
Молодь метушилась збираючи багаття для вогнища, прикрашали гірляндами верби, дорослі розкладали столи для гостей, всі працювали немов бджілки. Так день і добіг кінця, сіло сонечко за обрій, наостанок прикрасивши вечір чаруючим заходом.
Почали збиратися люди, всі причепурені, зі щасливими посмішками на обличчях, в гарних вбраннях. На березі озера ставало все менше і менше вільного місця. Дорога до озера, з обох боків, виглядала, як парковка в містах. 
Непомітно стемніло, і ведучі оголосили відкриття свята, а гості до села все їхали і їхали..
Христинка стояла дуже розгублена, адже на репетиціях вона була вдягненна і там були тільки учасники вистави, а тут стільки людей і їй потрібно вийти напівоголеною, де всі будуть бачити тіло під тим костюмом, який надали для виступу. Все більше і більше Христинку охоплював страх, який сковував душу, адже відмовитись було запізно, а йти в купальнику і різаному на шматки костюмі було вкрай ніяково. Все ближче наближався час виходу Русалоньки.
Христика з великим небажанням вдягла на себе той мотлох, розпустила волосся, накинувши його на свої пишні груди, щоб не так було видно, і босоніж вийшла на освітлений майданчик. Її та водяного зустріли гучними оплесками. 
Час ніби зупинився. Сотні пар очей розглядали русалоньку. Але дівчина, наївна та чиста, як сльоза, ще не мала гадки скільки там було пар заздрісних очей та скільки лихих. Проговоривши всі свої слова, рушила до води.
Стало дуже важко йти повз того натовпу, до берега. 
Дітки дивились на Христинку з радістю  і зачаруванням, адже для них це казка і справжня русалонька. Хтось в натовпі сміявся з того костюма, але Христинка йшла і не звертала увагу, адже це було її перше свято, і її перша роль у житті...
Попереду очікувало найстрашніше: потрібно було зануритись в крижану воду і вийти.
Ось перший крок у воду, відчувши пісок під ногою Христинка повільно занурила другу ніжку, натовп затих, повз неї проплив на човнику водяний і посмішкою підштовхнув Христинку на сміливість. Крок за кроком, дівчина повільно йшла змочивши ноги вже по самі колінця, аж раптом вона відчула ніби схопив її ліву ногу. Перше, що спало на думку, що повз пропливла рибка, або втрапила в риболовну пастку, яку на ніч кладуть рибаки. Але десь, глибоко в середині, охопив страх і вона повернувшись вийшла із води.
Люди з розумінням поставились ,адже все ж таки вода крижана...
А Христя пробігла крізь натовп і зайшла до перевдягальні. Швидко переодягнувшись і зібравши волосся в косу, вона поспішила піти додому, але однокласниці з якими товаришувала дівчина, попросили залишитись, щоб далі святкувати, адже попереду стрибки через вогнище,пускання віночків з вогниками на воду і танці до світанку.

І Христинка залишилась, їй дуже хотілось і віночка запустити, і потанцювати.
Все було наче уві сні, дівчатка бігали, сміялись, запускали вогники, шукали квітучий папоротник, але все - дарма, аж поки не почалися танці. Незнайомі, дорослі парубки запрошували на танці. Христинка відмовлялась, але наполегливість, та вмовляння відігравали своє та вона зі страхом і смутою йшла танцювати. 
Очі були в пошуку кароокого красеня з чаруючою посмішкою. Христинці, як і іншим дівчаткам, теж подобався парубок, який виконував роль водяного. Але він був дуже дорослий і його цікавили дорослі дівчата, а Христинка була для нього ще зовсім дитиною.
Це була не закоханість, а просто симпатія, яка пройшла немов застуда через тиждень.
Настрибавшись в танцях майже до ранку дівчина не відчувала ніг, а додому ще йти дуже далеко. Тому вона потайки обійшла поле зору дівчат і  швидкою ходою поспішила додому.
По дорозі її переповнювали емоції, стільки радощів в її житті ще не було. Таке враження ніби була в другому вимірі, викупана в посмішках добрих людей Христинка на крилах щастя летіла додому.
Ступивши на поріг і постукавши тихенько у віконце - застигла в очікуванні.
Двері довго не відчиняли. Родина  дуже міцно спала після важкого дня.
Нарешті почулись кроки. Ось, ще декілька хвилин і вона зануриться під теплу ковдру, мама обійме її міцно і зігріє, адже ранок був прохолодний, а на ній була лише одна сукня.
Сон не забарився. Дівчинка міцно заснула зі щасливою посмішкою на обличчі.