Суд порожнечі

Ми повільно вїхали під високі склепіння цеху №13. Бетонний велетень, який колись здавався мені покинутим кладовищем індустрії, тепер став ареною для фінального акту нашої драми. Світло фар Коліного джипа розрізало густу, маслянисту темряву, наче хірургічний скальпель, вихоплюючи з небуття те, що я бачив раніше лише на екрані відеомагнітофона.
Прямо посеред цеху, притиснута до стіни, стояла та сама чорна BMW — символ моїх нічних кошмарів. Вона виглядала приниженою у світлі потужних прожекторів «Land Cruiesr ». Перед капотом, на брудному бетоні, вкритому товстим шаром старого мазуту, стояли на колінах четверо. Їхні обличчя перетворилися на криваве місиво, руки були туго стягнуті за спинами, а погляди, в яких раніше панувала лише жорстокість, тепер були наповнені тваринним страхом.
Коля повільно вийшов із машини. Його постать у світлі фар здавалася монументальною, викутою з того самого бетону, що й стіни цеху. Я вийшов слідом, відчуваючи, як серце калатає в горлі, а відлуння наших кроків здіймається під саму стелю, нагадуючи мені страх перед закинутими підвалами мого дитинства.
— Говоріть, — коротко, як постріл, кинув Коля.
І тоді ці четверо — ті самі «вовки», що тероризували депо і вбили батька Дена — заговорили хором. Їхні голоси, хрипкі й тремтливі, злилися в одне жалюгідне: «Вибач, Коля... Прости нас...». У цій величезній порожнечі їхнє каяття звучало фальшиво й нікчемно.
Коля повернувся до мене. Його очі в напівтемряві світилися холодним, сталевим блиском.
— Дивись на них, малий, — тихо промовив він. — Це вони. Ті самі «вовки» з BMW. Впізнаєш?
Я повільно кивнув. Навіть крізь синці та кров я впізнав ці обличчя. Запах мазуту, який раніше був запахом моєї втечі, тепер став запахом їхньої поразки. Густа темрява цеху більше не лякала мене — вона стала частиною моєї сили.
— Я впізнав їх, Коля, — твердо відповів я.
У цей момент я зрозумів: справедливість у нашому місті не приходить у судах. Вона народжується тут, у тиші покинутих заводів, під світло фар і шурхіт шин. «Вовки» більше не полювали. Сьогодні вони стали здобиччю.