Шурхіт шин по весняному асфальті

Я мовчав кілька секунд, перетравлюючи почуте, а потім тихо запитав, дивлячись на забинтовані руки свого наставника:
— Коля... а я? Нащо я тобі в усій цій грі?
Він не відповів одразу. Повільно затягнувся, набравши повні легені диму, і випустив густу сизу хмару, яка миттєво розчинилася в березневому повітрі.
— У нас схожа історія, малий, — промовив він, нарешті подивившись на мене. — Ти нагадуєш мені мене самого в твої роки. Такий же затятий, такий же кинутий усіма. Я не хочу, щоб ти повторив мої помилки через дурні випадковості.
Він раптом струснув із себе цю важку серйозність, наче попіл із цигарки, і підбадьорливо ляснув мене по плечу.
— Але годі про сумне! Сьогодні в нас інша місія. Їдемо на закупи!
Ми заскочили в салон, автомобіль привітав нас мяким шкіряним затишком. Коля вставив компакт-диск у новеньку магнітолу — для мене, звиклого до зажованих касет, це було справжнє диво. Музика залунала чисто й обємно, без жодного хрипу чи заїкання, наповнюючи кабіну ритмами закордонного хіта.
Ми виїхали на трасу, що вела до обласного центру. Березень того дня був надзвичайно щедрим: сонце заливало світлом усе навколо, перетворюючи залишки снігу на полях у сліпучі кришталеві калюжі. Повітря дрижало від першого справжнього тепла, а небо було таким високим і синім, що здавалося бездонним.
Я ледь не вивалювався з вікна, жадібно вдихаючи вітер свободи. Краєвид за склом змінювався з неймовірною швидкістю: облуплені паркани пром. зони поступилися місцем золотавим переліскам та рівним стрічкам асфальту. Мотор джипа видавав низький, впевнений рик — звук сили, яка не знає перешкод. Шурхіт широких коліс по дорозі діяв гіпнотично, він буквально відганяв моє минуле, стираючи з памяті запах мазуту, холод теплотрас та гіркоту самотніх ночей.
Попереду вже виринали скляні велетні обласного центру — там нещодавно відкрили величезний торговельно-розважальний комплекс, справжній палац зі скла та бетону, про який на нашому районі ходили легенди.
— Тримайся, малий, — посміхнувся Коля, впевнено обходячи стару «Ладу», що плуталася під колесами. — Сьогодні ти дізнаєшся, як пахне справжнє життя.