Тіні депо та вовки на BMW

Коля почав здалеку. Він дивився не на мене, а кудись крізь панорамне скло новенького джипа, наче гортав сторінки старого, пошарпаного альбому. Його голос звучав глухо, з тією особливою хрипотою, яка зявляється після років, проведених у сирих камерах.
— Знаєш, малий, у шістнадцять років я не мріяв про кримінал. Я просто хотів заробити на шматок хліба. Торгував на ринку контрабандними джинсами — тоді всі так виживали. Але одного дня налетіли менти з облавою. Я рвонув навтіки, штовхнув одного оперативника... той невдало впав, розбив голову. Підсумок — три роки. Так я в девяностих замість заробітку отримав свій перший термін.
Він затягнувся цигаркою, випустивши густий дим у прохолодне повітря.
— Коли мене перевели на «дорослу» зону, доля звела мене з Сергієм. Його закрили за якісь серйозні махінації, а весь бізнес на волі залишився без нагляду. На зоні бувало всяке, але Сергій побачив, що я не даю задню, не прогинаюся. Він сказав: «Ти свій пацан. Тобі скоро виходити — ось координати, звяжешся з моїми людьми, наглянеш за справами».
Коля гірко всміхнувся, згадуючи своє повернення.
— Коли я вийшов, хлопці Сергія ввели мене в курс справ. Він тримав монополію на прийом та переробку кольорових металів. Але справи йшли кепсько: постійні нальоти податкової, облави ментів... А в депо — повний затор. Вагони з металом місяцями стояли без руху, начальник депо просто не давав дозволу на відправку. Я тоді був зелений і нахабний — пішов розбиратися сам. І мене підставили. Начальник депо заявив, що я намагався його вбити, притягнув «своїх» ментів, які зафіксували побої, хоча я його й пальцем не торкнув.
Коля зробив довгу паузу, і його погляд став холодним, як лютневий лід.
— Поки я відбував другий термін, я почав розкопувати правду. Виявилося, що за всім цим стоять «беззаконники» — банда, якій не писані ні людські, ні тюремні закони. Саме тоді о шостій годині я вперше побачив їх у депо. Поки я сидів, імперія Сергія розпалася. Понад сто вагонів із металом просто розчинилися в повітрі. Ти уявляєш, що таке сто вагонів? Це цілі ешелони грошей.
Він поклав руку мені на плече, і я відчув, як він напружився.
— Я вирішив, що поверну бізнес Сергія будь-якою ціною. Він став мені як рідний, допомагав, коли ніхто інший не простягнув руки. Тому я вийшов і став тим самим «алкашом із району». Я оселився тут, щоб цілодобово стежити за депо. Я знав: рано чи пізно вони випливуть. Я знав про вас із Деном, знав, що ті покидьки на BMW забрали ваші гроші, вбили батька Дена і погрожували його матері.
Його голос затремтів від люті.
— І нарешті вони зявилися. Ті самі вагони почали нелегально переганяти. У Сергія були всі документи, але закон на нашому районі не працював. Тому ми з хлопцями зупинили той товарняк силою. Почалася справжня бійня. Ментів довелося викликати аж із іншої області, бо наші були в темі. Сергій підключив старі звязки в СБУ... Але тим гадам на BMW вдалося втекти. Взяли тільки начальника депо.
Коля замовк і нарешті подивився мені в очі.
— Тепер усе інакше. Сергій взяв мене в долю. А ті хлопці з пивбару... вони зараз нишпорять по всьому місту. Вони шукають тих «вовків» на BMW. Ми не заспокоїмося, поки не закриємо цей борг до кінця.