Смак шоколадного раю

Я притиснувся лобом до холодного скла, проводячи поглядом згорблену постать Коляна, аж поки його засмальцьована кепка не розчинилася в сірому ранковому мареві приватного сектора. Вперше за довгий час я залишився наодинці з цією фортецею. Тиша в хаті здавалася незвичною, вона більше не тиснула, а навпаки — давала простір для цікавості.
Я попрямував до кухні, де в кутку поважно гудів білий іноземний холодильник. Відчинивши важкі дверцята, я завмер від несподіванки. Там, серед банок із консервацією та залишків учорашньої вечері, стояла вона — пузата скляна банка з яскравою наклейкою. Нутелла. Для дитини 2000-х це була не просто шоколадна паста, це був символ недосяжної розкоші, делікатес із паралельного всесвіту, який я бачив лише в перервах між фільмами в рекламних блоках.
Тремтячими руками я дістав банку. Кришка піддалася з ледь помітним клацанням, відкриваючи густий, глянцевий шар темного шоколаду, що пахнув фундуком і святом. Я відрізав товсту скибку свіжого батона і, не шкодуючи, наклав на нього такий шар пасти, що хліб ледь витримував цю солодку вагу. Перший кусень змусив мене заплющити очі — це був смак абсолютного щастя, який на мить стер запах мазуту з моїх пальців.
З цим королівським бутербродом у руках я повернувся до вітальні. Перебираючи стоси касет із суворими обличчями Сталлоне та Шварценеггера, я раптом натрапив на одну, що відрізнялася від інших. На підписаному від руки корінці значилося: «Маска». Єдина комедія серед нескінченних бойовиків.
Я вставив касету у відеомагнітофон. Механізм звичним гуркотом «проковтнув» пластиковий корпус, і за мить екран засяяв яскравими кольорами. Коли на екрані зявився цей навіжений зелений тип у жовтому костюмі, я розпластався на дивані, забувши про все на світі. Я сміявся з його витівок, вгризаючись у шоколадний батон, і відчував, як важка броня мого нового «дорослого» життя дає тріщину.
Це був перший день за довгі місяці, який я провів як справжня дитина. Без планів помсти, без іржавого заліза, без страху . У цій зачиненій хаті, під захистом броньованих дверей, я нарешті був просто хлопчиком, у якого був мультик і ціла банка шоколадного щастя.