За броньованим дверима

Ми йшли мовчки. Приватний сектор зустрів нас гавкотом собак і запахом паленого листя. Хата Коляна виглядала вмирущою: обшарпаний деревяний фасад, вікна, вкриті таким шаром пилу, що здавалося, за ними — порожнеча. Живопліт розрісся так, що перетворився на непролазні хащі, надійно ховаючи подвіря від цікавих очей сусідів. Жоден перехожий не запідозрив би, що в цій руїні хтось живе, крім привидів минулого.
Але коли ми підійшли до порогу, я завмер. Замість трухлявого дерева я побачив важкі броньовані двері з потужним замком. Колян дістав звязку ключів, клацнув металом, і ми опинилися всередині.
Контраст був приголомшливим. Після жовтневої вогкості та бруду вулиць я потрапив у справжню холостяцьку берлогу. Там не було затишку в звичному розумінні, але панувала особлива атмосфера сили. Речі були розкидані по кутах, ліжко хоч і чисте, але не заправлене, ніби господар завжди готовий був зірватися з місця.
Проте справжній шок на мене чекав на кухні та у вітальні. Там стояв закордонний холодильник — білий, сяючий велетень, який тихо гудів у кутку. Поруч — телевізор з великим екраном, а під ним... я не повірив власним очам. Там стояв справжній відеомагнітофон. Це була розкіш, доступна лише «шишкам» або бандитам. Я бачив такий лише здалеку в магазинах електроніки, де на цінники страшно було дивитися.
— Закрий рота, муха залетить, — кинув Колян, помітивши мій погляд. — Це робочі інструменти. Телевізор — щоб знати новини, відик — щоб розслабити мізки після зміни на заводі.
Він кинув мені стару ковдру.
— Твоє місце на дивані. Холодильник не чіпай без дозволу, але голодним не залишишся.
Я сів на диван, відчуваючи, як тепло поступово витісняє холод з моїх кісток. Це місце було ідеальним сховищем. Ніхто б не подумав шукати втікача зі школи чи серйозну людину з кримінальними звязками в цій занедбаній халупі. Колян створив собі фортецю, де зовнішній світ закінчувався на порозі броньованих дверей.
Тієї ночі, засинаючи під тихе гудіння іноземного холодильника, я вперше за довгий час відчув себе в безпеці. Але я ще не знав, що за цей притулок доведеться платити ціну, про яку в школі ніколи не розповідали.