Таємничий острів 2.0. Глава 2

Глава 2,

В якій пояснюється, що всі наші соціальні надбання з точки зору теплоенергетики — це збільшення валюти балансу тепла та ефективності його використання.

Вершина гори, яку Сашко подумки вже назвав «Об’єктом №1», виявилася ідеальним спостережним пунктом. Вітер тут був іншим — не вологим і липким, як на пляжі, а сухим, із виразним запахом розпеченого базальту та далекої грози. Сашко стояв, спершись на лопату, і дивився вниз. У його голові, звиченій до креслень та тривимірного моделювання, почала вибудовуватися сітка координат.

— Якщо я не можу звідси піти, я маю принаймні знати, де я знаходжуся, — пробурмотів він. — А щоб знати, де ти, треба дати речам імена. Людина володіє лише тим, що має назву.

Він глянув на захід, туди, де за тремтливим маревом силового екрана вигиналися хребти «іншої» сторони. Там панував хаос мезозою, там чатував тиранозавр, і там пахло смертю та первісною жорстокістю. Сашко скривився.

— Це буде Москалія, — констатував він. — Територія агресивної ентропії, де немає логіки, лише безглузде поглинання ресурсів і бажання зжерти сусіда. Нехай сидять там за своїм парканом.

Він перевів погляд на річку, що розрізала його половину острова навпіл. Вона виходила з густих хащів біля підніжжя гір і впевнено несла свої води до лагуни. Блакитна артерія життя.

— Це буде Дніпро, — Сашко посміхнувся. — Мій головний енергетичний вузол. Мій транспортний коридор. Моя надія на гідроенергетику.

Він почав подумки нанизувати назви на карту: північний мис став Кінбурном, глибока балка ліворуч — Холодним Яром, а крутий виступ, де він щойно ласував яйцями — Скелею Довбуша. Українська топоніміка наповнювала цей чужий простір сенсом, робила його зрозумілим і «своїм». Це була перша перемога над ентропією — інформаційна.

Але почуття господаря швидко змінилося тверезим розрахунком теплотехніка. Сашко подивився на свої руки, потім на живіт, який все ще помітно випирав під сорочкою.

— Ревізія біологічного активу, — сказав він собі, дістаючи ніж і починаючи машинально чухати ним край базальтової плити. — Вік — двадцять чотири роки. Золотий час для метаболізму. Зріст — 177 сантиметрів. Вага... сто три кілограми. Це мій накопичений капітал, мій внутрішній акумулятор.

Він почав рахувати. У його голові виринали формули енергетичної цінності жирової тканини. Один кілограм жиру — це приблизно 7700 ккал. У нього було щонайменше 33 кілограми «зайвого» вантажу, який він хотів би скинути, щоб дійти до ідеальних 70 кг.

33 кг*7700 ккал= 254 100  ккал

— Чверть мільйона кілокалорій внутрішнього резерву, — Сашко присвиснув. — Якщо мій базовий обмін речовин при такому навантаженні складатиме близько 3000 ккал на добу, то я можу протриматися на власних запасах майже три місяці. Але це шлях до деградації системи. Мені не треба спалювати власні конструкції, мені треба ефективно використовувати зовнішнє паливо.

Питання харчування тепер постало перед ним не як гастрономічна забаганка, а як проблема підтримання теплового балансу. Людина — це теплова машина з дуже вузьким робочим діапазоном. Падіння температури ядра на два градуси — гіпотермія. Підвищення на два — лихоманка.

Йому потрібно було не просто «щось їсти». Йому потрібен був безпечний енергоносій.

— Що мені треба, щоб не «заклинило» двигун? — міркував він. — Перше: дезінфекція. Будь-який паразит — це побічне навантаження на систему, споживач моєї енергії. Отже, вся вода — тільки через термічну обробку. Вода — це теплоносій №1. Якщо я підчеплю дизентерію, мій ККД впаде до нуля за добу через дегідратацію.

Він згадав яйця, які щойно з’їв сирими. Ризик був великий, але напій незнайомця, здавалося, дав йому тимчасовий імунітет. Проте на постійній основі це не спрацює.

— Друге: баланс нутрієнтів. Білки — для ремонту вузлів. Жири — для тривалого зберігання енергії. Вуглеводи — для пікових навантажень. Пташині яйця — це ідеальний паливний пакет. Але мені потрібна клітковина, щоб «очищувати димоходи» кишківника. І вітаміни, щоб не посипалися зуби, як у моряків минулого.

Сашко подивився на сонце. Воно нещадно палило. Його терморегуляція працювала на межі: він пітнів, втрачаючи воду та солі.

— Моя стратегія схуднення до 70 кг має бути не голодуванням, а оптимізацією. Я повинен працювати більше, ніж споживаю, але споживати лише високоякісне «паливо». Ніяких сумнівних ягід, ніякої сирої риби. Тільки термічна деструкція білків і фільтрація води.

Він зрозумів головне: в цьому світі він — єдина машина, яку він не зможе відремонтувати, якщо зламає. Психологія інженера підказувала: спочатку забезпеч стабільність критичних вузлів, а вже потім нарощуй потужність.

— Отже, план на день, — Сашко встромив лопату в землю. — Знайти джерело прісної води, організувати безпечний пункт прийому «палива» і почати розвідку ресурсів для першого великого багаття. Мені потрібна температура. Мені потрібен вогонь не для того, щоб відлякувати тіні, а для того, щоб змінити агрегатний стан навколишнього світу.

Він востаннє глянув на Москалію. Там, за бар’єром, щось знову глухо заричало.

— Сциш, тварино? — вишкірився Сашко. — Правильно робиш. Теплотехніка йде до тебе. І ККД моєї люті буде стовідсотковим.

Він почав спуск, кожна його думка вже була перетворена на алгоритм. Попереду був Дніпро, і десь там, за вигином річки, його чекав перший справжній технологічний виклик.

***

Спускаючись крутим схилом Скелі Довбуша, Сашко не просто переставляв ноги — він прокладав логістичний маршрут. Для людини, вихованої на принципах системного аналізу, будь-який рух мав бути виправданим. Кожна витрачена кілокалорія повинна була принести дивіденди у вигляді інформації чи ресурсу.

— Психологія — це теж термодинаміка, — міркував він, перехоплюючи лопату, як альпеншток. — Візьмемо хоча б знамениту піраміду Маслоу. Соціологи звикли роздувати навколо неї філософські хмари, але для теплоенергетика перші три рівні — це чиста інженерія енергообміну.