РОЗДІЛ IX

Шаіса була моєю молодшою сестрою. Коли загинули батьки, нас забрали спецслужби, адже інших родичів у нас не було. Через певний час нас мала вдочерити сім’я, мені це не сподобалося, батьків мені не зміг би замінити ніхто. Тому за день до цього я втекла, наказавши Шаісі поводитися добре, я сказала, що одного разу я повернуся за нею.

Мене почали шукати, але все було марно. Я заховалася у будинку, який колись належав моїй прабабусі, він був покинутий, а саме тому ідеальним місцем для схованки, ніхто б не здогадався мене там шукати. Я провела там три тижні, поки не натрапила на Ріаса. Він забрав мене до мафії. Вона стала для мене новим домом, новою сім’єю і надійною опорою. Мабуть, саме тоді я відчула себе справді щасливою.

Ми їхали по вулиці і вже майже доїхали до штабу, коли почувся постріл і у лобове скло влучила куля. Вона потрапили водію в плече, тому він був змушений зупинити машину. Я вистрибнула геть і попрямувала за нападником, який ще не встиг сховатися. Я випустила три кулі і одна з них потрапила йому в ногу. Він впав і я, підбігши до нього, схопила його і почала трясти.

— Відповідай, де Шаіса?! – він вперто мовчав. — Будеш мовчати, тобі ж гірше буде! - Я приставила пістолет до його голови і він здався.

— Гаразд, я скажу! Ми не викрадали вашу сестру, це була приманка, щоб заманити вас сюди, коли ви будете одні і вбити.  – Він злякано подивився на мене.

— Хороший хлопчик. – Я відпустила його і в цей момент перед нами з’явилися Каріста, Зарія та Варіса.

Я ж забула, у Карісти здібність телепортація!

— Бос! З вами все гаразд?! – Вони підбігли до мене і зупинилися.

— Зі мною все гаразд. А тепер, розберіться з ним і викличте Ферісу лікаря. – Я кивнула в бік пораненого водія.

— Як накажете. – Вони вклонилися і попрямували виконувати мій наказ.