РОЗДІЛ II

— Будьте обережні, лев нікого не підпускає до неї ближче, ніж стоять наші агенти.

— Все буде гаразд. Я розберусь сама, повертайтеся до штабу.

— Але…

— Ніяких але! Ти забув хто тут бос?! – Я подивилася на Каріса, в моєму голосі звучала чиста сталь. Він побоявся мені заперечувати, тому вклонившись, пішов геть, забравши з собою агентів.

Я, лев і дівчинка залишилися самі. Я спробувала підійти ближче, але лев загарчав на мене і не дозволив цього зробити.  

— Не бійся, я хочу тобі допомогти. – Дівчинка забилася в куток.

— Ти ж той самий, бос Кхоранської мафії? – Вона злякано дивилася на мене.

— Так. А ти аскер?

— Мабуть.

— Звідки в тебе цей лев?

— Він зі мною завжди був.

— А де твої батьки?

— Вони загинули.

— Ти живеш сама?

— З тіткою, але вона мене не любить.

— Підійди до мене. Я тобі не заподію шкоди.

— Точно?

— Точно. – Вона сміливіше присунулася до мене.

— А як тебе звуть?

— Це секрет.

— Ну, будь ласка. – Вона подивилася на мене такими благальними очима, що я не витримала.

— Гаразд, скажу, але якщо ти розкажеш мені про себе.

— Добре. А що ти хочеш знати?

— Скільки тобі років? Як тебе звуть?

— Мене звуть Варіса, мені десять років.

— А мене Афіра.

— Тобто ти дівчина?

— Так.

— А можеш зняти маску?

— Тільки якщо ти нікому не розкажеш. Обіцяєш?

— Обіцяю. – Довірившись їй, я зняла маску.

— Яка ти красива!

— Дякую, і ти теж. Варіса, а ти хочеш піти разом зі  мною, до штабу мафії?

— А можна?

— Якщо хочеш. – Я потиснула плечима. Відразу зрозуміло, що дівчинка аскер,  залишати її просто так не можна. Але навіть не в цьому справа, вона нагадувала мене.

Колись, і мене попередній бос знайшов, коли я заблукала у місті. Мої батьки на той час загинули під час аварії, а інших родичів у мене не було, тому я певний час жила сама. Бос забрав мене до себе і попросив пообіцяти, що я займу його місце, коли він загине. Він хотів бути впевненим, що крісло боса мафії перейде у надійні руки, що новий бос мафії не наробить дурниць, які приведуть до занепаду. І я пообіцяла, і ось тепер, я правлю містом.

— Хочу! – Вона радісно підстрибувала. Я знову надягнула маску і попросила її йти за мною.