Глава 26. Анна

Події змінювали один одного з неймовірною швидкістю. Ще ніколи в моєму житті не відбувалося стільки всього одночасно: моє розлучення, майбутнє весілля, повернення батька Віктора в сім'ю. І головне, маленький Олег, нарешті, потрапив в нормальну обстановку. Ніхто більше не буде використовувати його як інструмент для видобутку грошей. Слід було б перенести наше одруження, але Віктор навіть слухати про це не хотів. Я бігала в пошуках весільної сукні. Виявилося, що не так просто підібрати те, що подобається. Мені пропонували немислимі наряди. Одні з них були занадто вигадливі, інші – настільки креативні, що викликали у мене посмішку. Нарешті я підібрала відповідну сукню – з матового шовку, з відкритою спиною, витончене та елегантне. Пишна фата огорнула мене, як хмара. Вінок з живих білих троянд доповнив весільне вбрання. Віктор захотів влаштувати пишне весілля, щоб воно запам'яталося нам на все життя. Я часом не розуміла, чого хочу більше – розкішного одруження чи просто скромно розписатися.

Історія з Олегом змусила мене по-іншому дивитися на життя. Денис думав, що позашлюбна дитина посварить мене з Віктором. Але ці всі події зблизили нас. Після недовгих сумнівів я погодилася з Віктором. Нехай весілля буде розкішним, красивим і романтичним. Адже кожна жінка мріє про справжній бал в її честь.

Весілля запланували провести в одному з найдорожчих ресторанів Києва. Підготовку заходу доручили це досвідченим організаторам. Ми з Віктором вирішили, що зал буде прикрашений трояндами і білими квітами. Свідком я попросила бути Маргариту. Вона моя найкраща і найближча подруга. З батьком Віктора я вже була знайома. Треба було познайомитися з майбутньою свекрухою. Я хвилювалася, але все пройшло добре. Батько у Віктора трохи замучений життям, а мати дуже енергійна. Вони прості люди і зовсім позбавлені снобізму.

Ми ще раз відвідали моїх батьків. Без попередження. Запросили їх на весілля і вручили квитки на літак до Києва. Віктор офіційно попросив у них згоди на наш шлюб. Моїм батькам це дуже сподобалось. Така відома людина робить пропозицію руки і серця їх донці! Мати довго не могла повірити, що це не сон.

З Денисом я перетнулася всього один раз. Коли були готові документи про відмову Дашевської від сина. Я сама попросила Віктора взяти мене з собою. Хотіла подивитися в очі Денису і переконатися, що він більше не зможе маніпулювати мною. Після завершення процедури Денис все ж підійшов до мене.

– Вітаю тебе. У місті тільки і розмов про те, як ти вправно звабила олігарха. Тобі несказанно повезло, – посміхнувся він.

– Дякую за привітання, – мені було все одно, що думає про мене Дениско.

– А мене ти ніколи не любила. Але добре прикидалася. Тобі завжди потрібно було тільки одне.

Я не стала уточнювати, що мені потрібно. Денис витримав драматичну паузу і продовжив:

– Без грошей ти любити не вмієш... Але я все одно бажаю тобі всього хорошого. Скоро ти зрозумієш, що кохання не купити.

– З тебе вийшов би хороший актор. Я тобі теж бажаю удачі. З твоїм підходом до життя вона зайвою не буде.

– Ти про що? – Денис в подиві підняв брови.

– Про махінації, якими ти займаєшся. Зупинись, поки є час. Подібні афери тебе до добра не доведуть.

– Дякую за турботу, – скривився він. – Раніше тебе не хвилювало, як я заробляв гроші для тебе.

Це була нахабна брехня. Більше мені говорити з колишнім чоловіком не було про що. До нас підійшов Віктор.

– Я просив не підходити до Анни, – стримано сказав він.

– А що такого? – посміхнувся Денис. – Вона не заперечує. Наша Анна любить чоловічу увагу. І не тільки увагу.

Це була очевидна провокація. Кулак Віктора припав якраз в праве око мого колишнього чоловіка. Той не встояв на ногах і гепнувся на підлогу.

– Ти відповіси за це! Я тебе по судах затягають! – закричав Денис, піднімаючись і витираючи розбитий ніс.

– Мало отримав? Добавити? – поцікавився Віктор. – Давай, поговоримо по–чоловічому.

Денис швидко вислизнув з холу і зник з мого горизонту назавжди. У поліцію Денис так і не звернувся. Мабуть зрозумів, що краще Віктора не злити. Я стерла Дениса з пам'яті назавжди. Мені нема чого більше думати про нього.

Наше весілля було розкішним. Банкетний зал прикрашали троянди. Вони були всюди – в кришталевих вазах на столах, гірляндами обвивали колони, їх пелюстки встеляли підлогу. Ніжний солодкуватий аромат витав в повітрі. Дизайнери постаралися на славу. Шампанське лилося рікою. Гості веселилися, а ми з Віктором не могли надивитися один на одного і були нескінченно щасливі. Як і обіцяв Віктор у весільну подорож ми вирушили до Парижу. Надзвичайно красиве місто. З нашої спальні відкривався прекрасний вид на Ейфелеву вежу. Прокидалися ми пізно. А коли виходили на прогулянку, просто гуляли містом. Віктор був дуже радий, що я не тягаю його по магазинам. Для мене Париж – це перш за все атмосфера і історія. І вже точно не модні магазини. Нічний Париж справляє незабутнє враження. Кабаре і ресторани, театри і таємничі темні собори. Гуляли по Єлисейських полях, і пили огидний абсент. Варто спробувати, щоб зрозуміти, що це не моє. А ось французьке шампанське дуже сильно відрізняється від нашого. І, як не дивно, в кращу сторону. Равликів та жаб'ячі лапки я не ризикнула скуштувати. Але знаменитий цибульний суп мені сподобався. Хоча, якщо чесно, другий раз я його їсти не буду. Все-таки, на мій погляд, наша рідна кухня сама смачна.  Париж – дивовижне місто. У ньому змішалась сучасність і старовина. Я зрозуміла, що хочу повернутися сюди ще не раз. Медовий місяць пройшов чудово. Спогади про нього я збережу на все життя.