Глава 10. Анна

Я відчувала себе безглуздо. Забула про парфуми! Ніколи не думала, що чоловіки можуть відрізняти один аромат від іншого та ще й запам’ятовувати їх. Мені взагалі здавалося, вони на це мало звертають уваги. Парфумами ми користуємося скоріше для себе. Жінка відразу може сказати, модний аромат, чи ні. Дорогий, або так собі... Це питання статусу, але оцінить його тільки інша жінка. Я помилялася. І мій абсолютно непопулярний парфум запам'ятався Філатову. Східні парфуми мало хто цінує. А мені вони дуже подобаються. В цьому плані я не женуся за модою. На мій погляд, аромат повинен відповідати характеру жінки. А що краще запаху ностальгічною троянди підійде для власниці квіткового салону? Тонкий, вишуканий запах. Ледь вловимий, як ранковий туман. Звабливий і ніжний. Моя афера майже вдалася. Я спритно обманула Філатова. Він не впізнав під маскою вульгарної особи свою нічну незнайомку. Тим більше що в його номері я була майже голою. А тут прийшла пані з такими пишними формами, розміру на три більше моїх природних. Як жінка я Віктора Анатолійовича не зацікавила. Все йшло добре, він пошкодував замучену життям перезрілу ягідку. Навіть проявив людяність і співчуття. Відклав на місяць моє вигнання з бізнес-центру. Може, і далі все б склалося нормально. Але від радощів я почала метушитися і все зіпсувала. Аромат моїх парфумів видав мене. Якби не ця дрібниця, я б уже сиділа з Маргаритою в ресторані. Їли б ми осетрину і пили дороге вино. Цікаво, що за стягнення накладе на мене новий власник? Мабуть, грошовий штраф. Що ще можна з мене взяти? Сподіваюся, я зможу його оплатити. Так чи інакше, у мене в запасі місяць. Буду на всякий випадок підшукувати відповідні приміщення під мій салон. Філатов мав повне право викинути мій магазин на вулицю. І був би абсолютно правий. Я частенько ночувала в готелі і завжди безкоштовно. А це не добре. Дружба дружбою, але для власника подібні випадки – реальний збиток, як не крути. Розуміється, Філатов здогадався, що ніхто нічого не оплачував. І я така не одна. При колишньому власнику в готелі панував повний хаос. Співробітники та орендарі діяли за принципом: кіт з дому – миші в танок. Ось і дотанцювалися. Я, принаймні ... Мене мучило тільки одне питання – що захоче отримати Віктор за мої викрутаси? Яка ціна за те, що він поставиться до мене поблажливо? Сунула дурні окуляри в сумочку:

– Я можу йти?

– Так, зрозуміло, – якось підступно посміхнувся Віктор Анатолійович.

Я вже майже вийшла з його кабінету, коли Філатов знову затримав мене.

– Ще одне питання, особисте, – в його словах відчувалася погано прихована іронія.

– Так, слухаю вас, – я завмерла на порозі і насторожилася.

Але вже нічого не могло погіршити моє становище.

– Вночі мені здалося, у вас не такі ... рельєфні форми, – він зобразив руками в повітрі жіночу фігуру. – Все якось компактніше було ... Не так об'ємно, чи що ...

В його погляді я вловила зацікавленість. Він як сканер просвічував мій одяг і, здається, обмацував тіло. Я спалахнула від обурення. Компактніше, не так об'ємно?! Кров линула до моїх щічок і вони зачервоніли. Ти подивись, який нахаба! Мало того, що Філатов немов роздягав мене поглядом, так ще й насміхався. Що відповісти на ідіотське питання? Тільки чоловік таке міг запитати. Форми йому не ті були! Так, не ті, і що тепер?

– У мене сукня не за розміром, – буркнула я.

Що ще я могла відповісти? Що напхала в ліфчик вати і напнула труси з гумовою дупою? І так виставила себе перед ним дурепою. Він теж молодець – знайшов про що запитати! Філатов вночі відмінно розглянув мене. Чи не посоромився розглядати. У цьому його звинувачувати не можна – гола дівчина залізла в ліжко. Чого ж я від нього чекала? Він чоловік. Добре хоч, що тільки візуально вивчав, а не на дотик. Філатов посміхнувся.

– Зрозумів, поставив некоректне питання. Вибачте, але було дуже цікаво. Вдалого дня. Я скоро подзвоню вам.

– Буду з нетерпінням чекати, – я натягнула на себе чергову усмішку. – Всього найкращого.

І навіщо він задав мені це ідіотське питання про фігуру? Я майже повірила, що Філатов справжній джентльмен.

Увечері я все-таки покликала Марго до ресторану на вечерю. Хотілося відзначити відстрочку краху мого салону і поділитися наболілим. Страшна зачіска все ще прикрашала мою голову. А сукня тепер була великою. Вату з ліфчика я витягла і накладні сідниці теж прибрала. Бойове розфарбовування змила з обличчя. Виглядала дурепою. Але мені було все одно. Оренду на місяць продовжили. Вже добре. Ми пили біле вино, і я розповідала подрузі про свої пригоди. Маргарита час від часу непристойно голосно хохотіла.

– Так прямо і сказав про форми? Що були такі ... пишні? Як Філатов висловився? Не такі об’ємні? Чи пишні?

– Він сказав, що раніше вони були більш компактні, – поправила я її. – Різко збільшилися.

– Який делікатний! – захопилася подруга. – Як на мене, так вони у тебе були непомірно великі. Особливо корма. Ти з нею перестаралася.

– Іншого розміру не було, взяла, що попалося на базарі. Не думаю, що на подібні аксесуари є шалений попит.

– А Гурову сподобалося, – зауважила Маргарита.

 – Цьому ловеласові все подобається, за що вхопитися можна.

– Значить, Філатов тебе в ліжку розглядав, – подруга з інтересом подивилася на мене через келих і на її обличчі заграла посмішка. – А ти точно впевнена, що у вас нічого не було? Адже який чоловік! Навіть прикро, що ти нічого не пам'ятаєш. Може, ви провели бурхливу ніч, тому він тебе і шукав? А на людях прикидався, що дуже обурений? Як романтично було б!