Розділ 11.

Настав день ікс. Компанія обрала суботу, адже адміністративний персонал працював з понеділка по п’ятницю, отже в суботу буде менше людей на території підприємства. Ще однією причиною стало те, що їм була потрібна машина поставки сировини, яка приїжджала з понеділка по суботу. 
Всі сиділи в машині неподалік заводу, на годиннику було 8:58. До воріт підприємства під’їхала вантажівка.
- Час.- коротко вимовив Влад. 
Макс взяв в руки джойстик і в ту ж секунду запустив невеликий дрон. Коли пристрій набрав максимальну швидкість, він скерував його і той потрапив у бокове скло вантажівки. 
- Якого дідька?!- закричав водій вантажівки.
- Що там у вас трапилось? - вийшов до них охоронець.
- Якась хрінь влетіла мені в скло! Ледь його не розбило. 
Водій та охоронець почали розглядати, невідомий для них, предмет. Було відомо, що вони були чоловіки у віці і навряд чи знають як виглядає дрон і що це таке. Це зіграло на руку. Поки вони оглядали машину на цілісність та роздивлялись предмет, що в неї поцілив, Влад прошмигнув в будку охорони. Він вставив в комп’ютер флешку з вірусом і в ту ж мить абсолютно всі камери перестали працювати. Хлопець увімкнув старі записи з камер спостереження за рандомний день і швидко повернувся до команди. Професор розповідав, що охоронець який сьогодні був на першій зміні був у віці і часто халтурив на роботі, постійно вирішуючи кросворди. Тому навряд чи помітить, що на екрані будуть старі записи. 
Коли Влад повернувся до машини, Соня і Макс вже були одягнені в спецодяг, який пошили по фото Івана Вікторовича. Владислав теж швидко одягнувся і вони були готові йти. 
- Ну що, готові? - запитав хлопець.
- Готові, але трохи лячно. - нервово видихнула Соня. - А якщо щось піде не по плану? 
- Не хвилюйся, ми спланували кожну дрібницю. Просто знаходимо потрібну інформацію і забираємося.- сказав Макс. 
- Тоді поїхали. - кивнула дівчина.  
Вони підійшли до посту охорони і простягнули по черзі підробні пропуски. Охоронець не розглядаючи документ махнув рукою щоб вони проходили. 
Вони пішли далі. Серце калатало в грудях. Соня не вірила, що це відбувається з ними, це було більше схоже на сюжет фільму. Але це тільки початок. 
По праву сторону знаходились адміністративні приміщення, лабораторія та склад готової продукції. По ліву сторону один за одним знаходились цех підготовки сировини, цех змішування, цех карбонізації, цех розливу та утилізації відходів. 
У цеху підготовки сировини відбувається прийом та первинна обробка сировини, такої як вода, цукор, ароматизатори та інші інгредієнти. У цеху змішування інгредієнти змішуються відповідно до рецептури для створення основи напою. Саме ці два цехи були потрібні команді. Там можна було знайти докази, того що саме “Лайт” використовує Біксіт-1. 
Спочатку вони вирушили в цех підготовки. Нічим не примітне приміщення, схоже на звичайний склад. Безліч полиць з різними пластиковими посудинами та мішками. За розкладом сьогодні була інвентаризація.
Соня підійшла до чоловіка в робочій формі та з папірцями в руках.
- Доброго ранку! Ми проходимо стажування і нас прислали щоб ми допомогли провести інвентаризацію. 
- Ну нарешті! Я тут вже зашиваюсь без допомоги. Тримайте список, ідіть звіряйте. 
Соня посміхнулась і кивнула у відповідь. Макс пробігся очима по списку. 
- Його тут немає. - відповів він. 
- Тоді йдемо далі. - сказав Влад. - Тільки тихо і непомітно. 
В цей час якраз під’їхала вантажівка, яка затрималась на в’їзді і треба було приймати сировину. Компанія скористалась робочим хаосом щоб вийти з цеху. 
Вони мали чіткий план, тому без обговорень знали, що далі треба йти до цеху змішування. З першого кроку їх вразило побачене. Масштаби були гігантські. Перед ними були десятки високих металевих цистерн висотою до 4 метрів. Цех був обладнаний розгалуженою системою трубопроводів і все це виглядало дуже автоматизовано. По конвеєру рухались тисячі пляшечок, які наповнювались зеленим напоєм.  Цех був неймовірного розміру з декількома рівнями, які були з’єднані сходами та переходами. 
- Неймовірно! - округлила очі Соня.- І як серед всього цього шукати Біксіт-1?
- Треба розділитись. - сказав Макс. - Я піду ліворуч, Влад прямо, а ти праворуч. Зустрінемось в кінці біля тих сходів.- хлопець вказав пальцем. 
Влад нахмурився.
- Будь обережна, добре?- взяв він дівчину за руку. 
- Зроблю все, що від мене залежить. - посміхнулась Софія.
- Ох... Звучить дуже не переконливо...