Розділ 10.

Майже ніч. Розслідування зайшло в глухий кут.
- Як таке може бути щоб в документах не вказувалось прізвище власника компанії? - обурено сказала Соня.- Навіть підпису або ініціалів немає, лише печатка “Лайт”.
-  Нічого дивного.Зазвичай, у контракті про співпрацю з фізичною особою не обов’язково вказувати власника компанії.Також власники компаній можуть бажати зберігати конфіденційність своїх особистих даних, особливо якщо компанія велика і має багато власників. - відповів Влад.
- Ех... Я і забула, що ти в нас юрист. - потерла очі дівчина.
- А хіба компанія не призначає уповноважену особу? По типу директора або менеджера, яка має право підписувати контракти від імені компанії. - запитав Макс.
- Так, ти правий. - зауважив Владислав. - Але, як бачиш, ніяких прізвищ окрім професора тут немає.
- Я не знаю як ви, але в мене вже голова не думає. Пропоную йти відпочивати, а завтра на свіжу голову подумаємо, що робити далі.- сказала Соня.
- Так, потрібно відпочивати, а то вже і так пізно. Макс, ходімо покажу тобі твою кімнату. 
- Ходімо. - кивнув той. 
Поки хлопці пішли в гостьове крило, Софія сама пішла в кімнату. Вона так звикла спати в ліжку з коханим, що вже на автоматі йшла до нього в спальню. Дівчина вирішила прийняти душ. Коли вона вийшла з ванної кімнати, хлопець вже був там. 
Влад теж сходив в душ і вони впали на ліжко в солодких обіймах. 
Соня, як завжди, прокинулась рано і вже поралась на кухні. Сьогодні в неї був неабиякий настрій приготувати вафлі з карамельною начинкою. На кухню зайшли хлопці. 
- Ммм... А що так смачно пахне?- запитав Влад і підійшов чмокнути кохану. 
- Вафлі. Будете? 
- Пахне і справді смачно, тому я точно не відмовлюсь. - потер руки Макс. 
- Тоді сідайте за стіл, а я зараз зроблю нам каву і будемо снідати.
- Ти вже і так постаралась, тому сідай, а кавою займусь я. - обійняв її Влад. 
Соня поставила вафлі та сіла за стіл. 
- То коли ви вже нарешті збираєтесь розповідати про свої заручини? - раптово запитав Макс.
- А звідки ти...- розгублено почала дівчина.
- Ну я ж не сліпий, я відразу помітив обручку.
- Ну тоді, що розповідати як ти і сам все помітив.-  посміхнувся Влад.
- То коли ви плануєте весілля? 
- Як тільки закінчиться ця історія з Лайтом. Хочеться в спокої планувати таку подію.- відповів Владислав.
- Ну це вірно. Плануєте щось грандіозне? 
- Та ми якось не обговорювали це поки. - сказала дівчина. - Ми наче не квапимось, буде ще багато часу на планування. 
- Швидко ти наважився - звернувся Максим до друга.- Може на це є якісь вагомі причини? - усміхнувся хлопець піднявши одну брову.
- Причина тільки одна - кохання, друже, кохання.- похлопав Макса по плечу Влад. 
- Ну що ж, вітаю вас!
- Дякую. - ніяково посміхнулась Софія.
Їй дуже подобалось, що її коханий так відкрито говорив про свої почуття при інших. Він зовсім не соромився цього, на відміну від її колишнього. Це було приємно і водночас незвично. 
Компанія смачно поснідала і засіла у вітальні знову переглядаючи документи. 
- Я роздрукував фото документів на папері для кожного. Думаю так буде зручніше. - протягнув листки Влад. 
- Ооо.. набагато зручніше, а то вже очі болять від телефону.- сказала дівчина.
- Може тоді відпочинеш трохи?
- Та ні, все нормально. З друком діло швидше піде. - посміхнулась вона у відповідь. 
Минав час, здавалося, що всі вже вивчили весь текст документу на пам’ять. Але відкрити щось нове для себе не вдалось. 
- Хмм.. тут є адреса підприємства “ Лайт”. - протягнула дівчина. 
Компанія переглянулась.
- Ви думаєте про те, що і я? - посміхнувся Макс. 
- Якщо ви хочете поїхати туди, то це повне безумство! - покачав головою Влад.
- Здається, в нас немає іншого вибору. - сказала Софія. 
- Нас ніхто просто так не пустить на територію підприємства.
- Тоді нам потрібен план, продуманий до деталей.- сказав Максим. 
- Ви ненормальні, але я згоден. 
- Нам потрібно дізнатись план будівлі, прослідкувати за переміщенням транспорту на завод і дістати спецодяг. - сказала Соня. 
Хлопці здивовано повернули голову в її бік. 
- Здається в когось вже є план. - посміхнувся Макс.
- Не зовсім. Мені ще не вистачає інформації. Потрібно прослідкувати за ними і зібрати більше даних. В нас немає права на помилку. 
- Тоді до справи! - сказав Влад. - З чого ми почнемо?