9.5.

- Тут зачинено, знову професор десь тиняється. - почувся знайомий чоловічий голос за дверима. 
- Набери його, хай тягне свій зад сюди. - відповів йому товариш. - А ми його тут почекаємо. 
Від цих слів в Соні почало тиснути в грудях. Тікати немає куди, тут то їм і кінець.
- Дідько! Я телефон забув в машині, ходімо заберу. 
- Ходімо. - невдоволено відповів інший голос. 
З тим як кроки ставали менш чутними, Соні ставало легше дихати.  
- Забираємося звідси. - сказала вона. 
Вони вийшли в коридор і Влад зачинив двері знову на ключ, щоб ніхто не помітив що в приміщенні хтось був. 
- Ходімо сюди. - вказав хлопець на пожежні сходи. - Якщо ми підемо тим шляхом, яким прийшли, то з більшою вірогідністю пересічемося або з професором або з тими двома. 
- А це безпечно? 
- Будівля академії досить нова, тому пожежні сходи ще не в аварійному стані. Тим паче буде гірше якщо нас застукають. Для них нічого не вартує забрати ще два життя. А в цій метушні ніхто на це навіть не зверне уваги, просто запишуть в число тих хто постраждав від “епідемії”.
- Тоді скоріше ходімо. - нервово видихнула Соня.
Холодне вуличне повітря вдарило в обличчя. Драбина і справді виглядала надійно, але вони не врахували той момент, що вона могла бути покрита кригою. Але відступати не було як. 
Влад міцно зжав руку Соні і вони почали спускатись вниз. Дівчина робила невпевнені кроки і боялась підсковзнутися.
- Все добре, маленька, я тебе тримаю. 
- Просто мені треба трохи звикнути до висоти, хоч і незначної. 
Ще декілька хвилин і вони опинились на подвір’ї академії. Пара оглядаючись, швидко попрямувала до машини. Коли вони сіли в авто, хлопець написав Максу, щоб той теж забирався і їхав з ними. Часу пояснювати не було. 
Через 5 хвилин Максим вийшов із академії і пішов до них.
- Що у вас там трапилось? - запитав той.
- Немає часу пояснювати, сідай в машину. 
Макс не сперечався і сів. 
- Тепер розповідайте.
- Ми знайшли у професора договір на співпрацю з компанією “Лайт”.- почала розповідати Соня. 
- Ми навіть сфотографували все на телефон. - продовжив Влад. 
- Це ж круто! Це справжні докази! 
- А ще тепер в нас є це. - дістала пробірку Софія.
- Невже це та токсична речовина? - округлив очі Максим.
- Саме так. А точніше Біксіт-1. - сказав Владислав. - В документах є її хімічна формула. 
- Ну ви і даєте! Тепер ми їх точно закриємо. 
- Це значний прорив у нашій справі, але ми не знаємо хто власник компанії “Лайт”.- сказала дівчина. 
- Треба дослідити фото тих документів, там явно повинно бути його прізвище.- сказав Влад.
- Тоді я їду з вами і допоможу. - відповів Макс.- Ми ще ніколи не були так близько до розгадки.