7.5.

Соня стояла посеред темного лісу. Густий туман окутав дерева, а морозний холод пробирався по босим ногам. Дівчина стояла сама, але відчувала чужі химерні погляди. Стояла повна тиша і було чутно лиш виття вовків. Аж раптом Софія відчула чиїсь холодні пальці в себе на плечі і різко розвернулась. 
- Тато?! - зойкнула та.
- Полум’я зжирає все довкола! Тікай!
Соня підірвалась з ліжка вся в холодному поту. Серце калатало, а руки тремтіли. 
- Гей, ти чого? Все добре, це був лише сон. - обійнявши дівчину шепотів їй на вухо Влад. 
Декілька секунд дівчина не могла повернутись до реальності. Аж раптом відчула легкий запах диму. 
- Пожежа! - крикнула вона. 
Пара побігла на низ і побачила як загорівся електрочайник. Вогонь був невеликий, тому Влад швидко потушив його самотужки. 
- Полум’я зжирає все довкола...- шепотіла Соня. 
- Як ти дізналась про пожежу? Запаху диму майже не було.
- Мені тато сказав.
Влад ошелешено стояв на місці. 
- Тобто? Він же...
- Так, помер. Мені приснився сон, де він мені сказав “ полум’я зжирає все довкола! Тікай” . 
- Воу, навіть не знаю, що сказати. Виходить твій сон врятував нам життя. Страшно уявити, що б могло трапитись якби ми вчасно не помітили полум’я. 
- Не хочу навіть уявляти. А що трапилось з чайником, чого він загорівся? 
- Мабуть замкнуло щось. Там давно треба було полагодити розетку, та все руки не доходили. Тепер буде мені наука. Ти сильно злякалась? 
- Є трохи. Коли я відчула запах диму, то подумала, що хтось перейшов від погроз до дій. Знову...
- Я більше нікому не дам тебе скривдити. - обійняв Влад кохану. - А зараз ходімо спати, в тебе був дуже насичений день, треба відпочити. 
Дівчина довго не могла заснути, але під ранок втома взяла верх. Дякувати богу сьогодні була субота і можна було довше повалятись в ліжку. Хоч Соня і була жайворонком, але сьогодні відкрила очі майже в 11. Влада поруч не було. Софія знайшла його на кухні з викруткою в руках.
- Добрий ранок.- потягнувшись сказала дівчина.
- Добрий ранок, маленька. Дивлюсь, ти сьогодні вимкнула режим жайворонка? 
- Та щось після вчорашнього організм дав збій. 
- Я думаю, що не тільки після вчорашнього.
- Можливо. Від Макса ніяких звісток?
- Поки ні. Як тільки домовиться, він повідомить. А поки не забивай собі голову. В нас вихідні, тому потрібно добряче відпочити. 
- В тебе є якісь плани на наші вихідні?
- Так. 
- Хмм... Які ж?
- Провалятись цілі вихідні біля телевізора з купою смаколиків. Можемо замовити доставку, їжу якої кухні ти полюбляєш? 
- Давай італійську. Я думала ти як завжди підготуєш якийсь екстремальний відпочинок.- засміялась Соня.
- Ну вже ні! Досить з тебе екстриму за цей час. Твоїм нервовим клітинам потрібен спокій. - посміхнувся хлопець. - Тим паче лікар сказав тобі поки ще берегти ногу. 
- Ну на ліниві вихідні я згодна. В останній час, і правда, мало такого відпочинку. 
- Ну і добре, ти поки обирай, що ми будемо дивитись, а я замовлю нам їжу.
Соня дуже сумувала за такими моментами, коли можна просто лежати з коханим в обіймах дивитись серіал, їсти смачну їжу і ні про що не думати. Наче час зупинився для них двох і всі незгоди залишились за їхнім особистим куполом.
Влад запустив руку дівчині під кофту і почав повільно гладити спину. Софія закрила очі від задоволення, тіло обм'якло і повністю розслабилось.
- От хитрюга, з козирів пішов.- подумала дівчина. 
Хлопець продовжував свої рухи, плавно перетікаючи то до шиї, то до голови, зариваючи свої пальці в її волоссі. 
- Ми точно дивимось серіал? - запитала дівчина.
- Одне іншому не заважає.- хмикнув Владислав. - Я просто хочу щоб ти розслабилась, бо ти дуже напружена. Якщо хочеш, я можу дістати масажну свічку і зробити нормальний масаж.
- Нууу... Від масажу я не відмовлюсь.
- Добре, тоді поки лягай зручніше, а я зараз прийду.
Через хвилину Влад повернувся в кімнату з невеликою баночкою. 
- Мені здається є дещо зайве.- звів брови хлопець.
- Що?
- Одяг на тобі. Я просто не хочу забруднити його маслом. - єхидно посміхнувся той. 
Соня демонстративно стала навпроти коханого і почала повільно знімати з себе одяг. Спочатку на підлогу впали штани і кофта, а потім і спідня білизна. Влад і не збирався відводити погляд, а навпаки з викликом роздивлявся все, що йому пропонували. В його очах забігали іскорки. 
- Так то краще.- звабливо протягнув той. 
Соня мовчки лягла на диван. Влад підпалив масажну свічку і аромат ефірного масла поширився кімнатою. Він обережно провів рукою по спині.
- Не бійся, гаряче не буде, просто тепло. - прошепотів Соні на вухо. 
Перший струмінь запашного теплого масла полився між лопаток. Дівчина шумно видихнула і мимоволі тихо застогнала. А тим часом нові потоки масла торкалися її спини. Рухи хлопця були обережні, наче вивчали кожен сантиметр її сутності. Він проводив по спині, ногах, сідницях. Тіло Соні ставало більше і більше розслабленим і м’яким. 
- Лягай на спину.- тихо промовив Влад.
Лише від його голосу і магнетичних зелених очей, по тілу побігли мурахи. Він лив масло між її грудей і воно повільно стікало до пупка. Ніжні, але водночас сильні руки розносили його по тілу, і те починало горіти вогнем від бажання. Коли його пальці дістались напружених вершинок грудей, сил терпіти вже не залишилось і Соня потягнула хлопця на себе, втягуючи його в тенета поцілунку. 
- На тобі теж забагато одягу.- прохрипіла дівчина. 
- Це легко виправити. 
Софія допомогла вибратись Владу з-під одягу і їх тіла переплелись в шаленому танку кохання. 
- Я хочу щоб ця мить тривала вічно. - мляво сказала дівчина, лежачи в обіймах коханого. - А ти? 
- А я хочу щоб ця мить не була вічною. І щоб були нові і нові миті з тобою. 
- Так звучить навіть краще. - посміхнулась Соня.