7.2.

На телефоні виднілась одна палочка. Цього було мало, але достатньо щоб покликати на допомогу. Влад швидко набрав, якийсь номер і швидко розповів, що трапилось. 
- Кому ти дзвонив? - запитала Софія.
- В мене тут є друг. Він живе неподалік, обіцяв допомогти. В горах таке трапляється часто, тому від нього допомога буде швидше, ніж від якихось служб.
- Невже ми виберемось звідси!- раділа Соня.
Через декілька годин почувся шум. Це шуміла техніка, яка прибирала сніг. 
Зовсім скоро двері відчинилися і в будиночок зайшов світловолосий міцний парубок. 
- Ну що ж, зустрічайте свого рятівника!- сказав той.
- Олег! Який я радий тебе бачити! Нам терміново треба їхати в лікарню, в Соні можливо перелом ноги і струс мозку.
- Неси її в моє авто, я вас відвезу.
В лікарні здогадки хлопця підтвердились. Дівчині наклали гіпс і залишили на день в лікарні для повного обстеження. На цьому наполіг Влад.

Пара повернулась додому. Окрім ноги з Сонею все було добре, тому дівчина не захотіла брати лікарняний. Більша частина роботи в неї була за столом, тому дівчині було не важко. А Влад кожного дня проводжав її прямо до робочого місця. 
(День 1 після поїздки)
- Ало! Так.Серйозно?! Це чудова новина! Дякую, на зв’язку.- говорив по телефону Владислав.
- Що за новини? - запитала Соня.
- Ти не повіриш! Пам’ятаєш ми завезли перед поїздкою напій на перевірку Максу? Це “Лайт”!!! Він знайшов там ту саму речовину, що і у всіх тілах, які до нього потрапляли.  
Перед дівчиною в ту ж хвилину побігли спогади. Її батько хоч і тримав себе в формі, але дуже полюбляв солодкі напої. Це була його слабкість. Як тільки на прилавках з’явився яскравий напій “Лайт” батько відразу поклав його собі в корзинку з продуктами. І після того цей напій завжди стояв в його холодильнику. Соня не звертала на це увагу і думала, що цей продукт просто прийшовся по смаку. Але тепер було зрозуміло, що скуштувавши один раз, тато назавжди став заручником отруйної речовини, яка потім його і згубила.
- О боже...
- На цьому наші пошуки не закінчились. В відкритих джерелах немає інформації про те, хто є власником компанії, яка виробляє цю гидоту. Я підключив знайомих, але поки ніякої нової інформації.
- Це було очікувано, що ця людина не буде заявляти про себе на весь світ.
- Поки ми будемо шукати злочинця, треба щось зробити з продажами Лайту, щоб люди далі його не купували. 
- Його постачають в кожен магазин і супермаркет міста, як нам це зробити?
- Для початку запустити “ сарафанне радіо”, можливо підключити в роботу соцмережі. 
- Я можу написати статтю в журнал, про те, що були проведені дослідження і в цьому напої було знайдено небезпечну речовину. 
- А вийде? 
- Я думаю так. Якщо що, попрошу допомогти Аню з наукового відділу. Скажу, що брату в школу треба вигадати текст в стилі наукової статті. 
- Добре, тоді до роботи. 
Влад відвіз Соню на роботу і під руку повів до робочого місця.
- Я можу і сама пересуватись, в мене ж є милиці. Не обов’язково кожного разу відводити мене за стіл.
- Мені так спокійніше і тим паче зовсім не важко. 
Вони вже підійшли майже впритул до столу і ошарашено завмерли. Весь стіл був розмальований червоними стрілками, які вели до певного ящика. 
- О боже! Це що кров?! - перелякано запитала дівчина.
- На вигляд так, але навряд чи людська. Сідай тут, я сам погляну, що там. - підвинув стілець Влад.
Він обережно відкрив ящик стола, до якого йшли стрілки. Вираз обличчя видавав його злість. 
- Що там? - запитала Софія.
- Лялька без голови і записка.
- Дай мені поглянути.
Владислав не став сперечатись і мовчки протягнув невеликий клаптик паперу. Дівчина взяла його в руки і прочитала: “ А ти живуче стерво. Наступного разу переломом не відбудешся.”