7.1.

Влад швидко під’їхав і кинувся до дівчини. 
- Сонь, ти ціла? Щось болить?!
- Нога! - зойкнула Софія. 
Хлопець оглянув ногу і помітив чималеньку гематому. 
- Поворухнути можеш? - запитав той.
- Ааай.. Ні.- зойкнула ще раз Соня.
- Кепсько. Це може бути перелом. Треба терміново їхати в лікарню. Зараз я спробую посадити тебе на свій снігохід, а за твоїм повернемось пізніше. 
Як тільки вони сіли на снігохід почувся вибух. Влад повернув голову і побачив як величезна маса снігу зсувалась з гори прямо в їх напрямку. 
- Чорт! Лавина! Тримайся! - крикнув хлопець і натиснув на газ.

Здавалось їм вдалося відірватись, але тут почала мигати лампочка, що свідчила про те, що в них майже не залишилось пального, хоча це було дивно адже хлопець заправив снігоходи на повну.Треба було швидко вирішувати, що робити. В них було лише пару хвилин. Аж раптом Влад помітив мисливський будиночок і повернув в його сторону. Він під’їхав майже до самих дверей і вони швидко заскочили всередину. Через декілька секунд після того як зачинились двері, почувся гуркіт.
- Дідько! Будинок засипало снігом і заблокувало вихід. - лаявся хлопець. 
- Щось мені не добре...- тихо сказала дівчина і впала непритомна.
- Соня! Соня! 
Софія відкрила очі і зрозуміла, що лежить на ліжку. В очах все пливло, а нога жалібно нила від болю.
Владислав сидів біля розпаленого каміна.
- Що трапилось?- прохрипіла дівчина.
- Боже, нарешті ти отямилась! Я собі місця не знаходив. Ти втратила свідомість. Як ти себе почуваєш?
- Паморочиться і трохи нудить.
- Це може бути струс мозку.Коли ми виберемось треба відразу їхати в лікарню. 
- Ти не пробував подзвонити комусь?
- Пробував. Немає зв’язку. Я знайшов тут деякі припаси, плюс трохи їжі в рюкзаках. Цього повинно вистачити на 2-3 дні, за цей час я щось вигадаю як звідси вибратись. 
- Кепські справи.
- Якби ми не встигли сюди забігти могло б бути гірше. Ми обов’язково виберемось звідси, маленька.
Влад сів на ліжко поруч з коханою і пригорнув її до себе. 
- Мені дуже шкода, що наш відпочинок проходить саме так.
- Ти в цьому не винен, тому навіть не думай себе картати. 
- Але ж я потягнув тебе на цей екстрим. Зараз могли б сидіти вдома і дивитись серіал, а головне без ушкоджень. 
- Сприймай це як своєрідну пригоду.- дівчина схилила голову коханому на плече.- Головне, що ми разом. Я кохаю тебе.
- Я тебе теж кохаю.
Хлопець поцілував Софію в скроню і взявся оглядати ногу. 
- Треба її зафіксувати. Я десь бачив тут бинт.
Влад знайшов пару невеличкий дощечок серед купки дров і бинт, який лежав в одній з шухляд, і прийнявся накладати шину. Це не зайняло багато часу і через пару хвилин все було готово.
- Так то краще.- сказав хлопець.
- Ти так впевнено це зробив, де ти цьому навчився?
- В мене мама медик. Мені було цікаво і вона навчила мене надавати першу медичну допомогу.
- Нічого так.
- Це дрібниці. Зараз я зроблю тобі солодкий чай і ми повечеряємо.
- Чесно кажучи, я не голодна.
- Нічого не знаю, тобі потрібна енергія на відновлення. 
Повечерявши пара стала думати як вибиратись.
- Було б набагато легше якби двері відкривались всередину, тоді можна було б прорити вихід. А так сніг завалив двері і їх не відкрити.
- Можливо через вікно? 
- Вони тут такі маленькі, що я через них не пролізу, тому треба ще подумати.  А зараз давай спати. Ти спи на ліжку, а я ляжу на лавці.
- З чого б це? На ліжку вистачить місця обом, тим паче так буде тепліше. 
- Я просто боюсь зачепити твою ногу уві сні. 
- Я ляжу так що вона буде по інший бік від тебе, тому не переймайся. Іди до мене!
Вони лягли обійнявшись і дуже швидко заснули. Чим далі Соня поринала в сон, тим більше їй здавалось, що вона вдома, а все інше їй просто снилось. Але коли вона вранці відкрила очі, то зрозуміла, що це був не сон і вони дійсно були в мисливському будиночку, засипаному снігом. Вікно було на більшу частину засипане, тому світла попадало зовсім мало. 
Дівчина обережно сіла на край ліжка і почала роздивлятись будиночок. Спершись об меблі вона пошкутильгала до свічки, яка стояла на столі. Влад прокинувся і вискочив з ліжка. 
- Ти чого не лежиш? Ти що здуріла? Тобі треба берегти ногу! - підхопив він Соню.
- Мені вже набридло постійно лежати. Я не спиралась на ногу. Я просто хотіла підпалити свічку.
- Не хочеш лежати, то сідай, але не навантажуй себе. А я зараз запалю камін. Буде і світліше і тепліше. 
Поки Влад порпався біля каміна, Софія взяла в руки свій телефон і скрикнула. Хлопець налякано підбіг до дівчини.
- Що трапилось? Нога?
- Зв’язок! - розвернула дівчина телефон, щоб показати.