Розділ 7.

Дівчина відкрила очі і побачила, що вони стояли біля якогось будиночку. Вони вийшли з машини і прохолодне повітря, просочене хвоєю, вдарило відразу в ніс.  
- Ходімо скоріше в дім, трішки зігріємось.- потягнув за руку хлопець.
Будиночок був зроблений з дерева. На першому поверсі розташовувалась кухня і затишна гостина з каміном. На другому поверсі було декілька спальних кімнат і ванна. Дівчина зайшла в спальню, яку показав Влад, і відразу помітила ще одні двері - це була величезна тераса, куди ноги самі повели Соню. 
На деякий час вона забула як дихати. Вид був неймовірний. Густий сосновий ліс, сніжні вершини гір та стікаюча вниз гірська річка. Дівчина закрила очі. Морозне повітря щипало щоки, було чутно як шумить вода. Здавалося навіть, що було чутно дихання лісу. 
- Подобається? - почувся неочікувано голос позаду. 
- В мене немає слів.- прошепотіла Софія.
- Мені теж завжди подобався цей вид.
- То ти тут не вперше?
- Ні, це будинок для відпочинку нашої сім’ї.
- Воу, ти не говорив про нього раніше.
- Ти не питала,- посміхнувся хлопець,- Ходімо вже всередину пообідаємо, а потім підемо опановувати лижі. В нас не так багато часу.
Соня вперше стояла на лижах. Ноги мимоволі роз'їжджалися в різні сторони і Влад раз повз раз рятував кохану від падіння. Влад гарно катався, а також був гарним вчителем, тому під кінець дня дівчина таки навчилась впевнено триматись на новому для неї агрегаті. 
Вони катались на лижах, сміялися, цілувалися. Софія ловила віями білі сніжинки і почувалась неймовірно щасливою і хотіла щоб ця мить тривала довше. 

Зранку Влад застав Соню, коли та сиділа на м’якому килимі біля каміна з кавою в руках.
- Добрий ранок, кохана.- сів хлопець поруч і поцілував свою половинку.
- Коли ти поруч, він дійсно добрий. Я зробила тобі теж каву, тримай. Я не знала коли ти прокинешся тому налила її в термос.
- Дякую, маленька. 
- Будь ласка, коханий. - наполегливо поцілувала хлопця Соня.
- Ммм...- промуркотів Влад,- це натяк?
Дівчина завалила його на килим, опинившись зверху.
- А ти як думаєш? - зухвало посміхнулась. 
- Я думаю, це дуже навіть прямо.
- Ти правильно розумієш.- хмикнула дівчина.

Владу зносило дах від того, яка Соня сьогодні владна. Такій кішечці не шкода і підкоритись. Дівчина почала цілувати коханому шию. Вона піднялась до мочки вуха і легенько прикусила її. У хлопця побігли мурахи. Він ніколи не бачив свою дівчинку такою, але йому дуже подобалась ця ініціативність. 
Вони звільнились від зайвого одягу і залишились в одній білизні. Було дуже спекотно, чи то від каміна, чи то від пристрасті, яка спалахнула між ними. Влад потягнувся зняти з Софії бюстгальтер, але вона його зупинила. 
- Я сама.- прошепотіла дівчина і демонстративно зняла з себе всю білизну.
Хлопець не відводив очей, він був зачарований тим, що бачив. Світло каміна вогниками бігало по оголеній шкірі, кожна лінія, кожен вигин - все це зводило його з розуму.  Але Соня продовжувала знущатись, бігаючи поцілунками по всьому тілу коханого, доводячи його до безумства. 
Не витримавши, Влад перевернув дівчину так, щоб опинитись зверху і взяти свою солодку цукерку. 
- Ти зводиш  мене з розуму, крихітко, дозволь мені нарешті насолодитись тобою.- прохрипів той.
- Дозволяю, - хижо посміхнулась Соня і солодко впилась Владу в губи. 
Шкіра горіла від дотиків один одного, руки і ноги переплітались, серця шалено бились в одному темпі і кров шуміла у вухах. Пара виснажені впала на килим і лише вогники каміну бігали в їх очах.
- Такий початок дня мені подобається.- хмикнула Соня.
- Можемо кожен день так починати. - кутиком губ посміхнувся хлопець.
- Нііі.. мені більше подобається спонтанність. 
- Ммм... Ну добре, раз тобі так подобається , то пішли покатаємось на снігоходах. Це буде досить спонтанно?
- Ох, знову на екстрим мене тягнеш?
- Це не так вже і екстремально, своєрідна прогулянка засніженим лісом.
- Нічого собі прогулянка, зі швидкістю 100 км на годину.
- Можна і швидше, але обіцяю, що ми не будемо так ганяти. 
- Ну добре, вмовив. 
Вони одяглись і вийшли на вулицю. Влад відкрив гараж і Соня побачила декілька новеньких снігоходів. 
- Якось не дуже спонтанно виходить, якщо вони весь час стояли в тебе в гаражі.
- Нууу... ти ж цього не знала, тому сама пропозиція була неочікуваною.- протягнув хлопець. - який собі обираєш? 
- Ось цей помаранчевий, це мій улюблений колір.
- Запам’ятаю.- посміхнувся хлопець.
Владислав провів короткий інструктаж і вони вирушили на так звану прогулянку лісом. Вони їздили серед засніжених дерев і ловили зимові проміння сонця. Потім вони вирушили ближче до гір і швидкої гірської річки. Соня сама не помітила як їй захотілося прискоритись. Морозний вітер шумів у вухах, а від швидкості кількість адреналіну зашкалювала. Дівчина побачила схил і вирішила з нього з’їхати, але на середині спуску помітила попереду ряд з трьох дерев. Вона почала тиснути на гальма, але вони не працювали. В останній момент Соня вивернула кермо, але таки зачепилась за останнє дерево в ряду і впала зі снігоходу.