6.5.

Коли прибув спеціаліст, всі вирушили на подвір’я. Спочатку дівчина з захватом спостерігала як займаються з собаками Влада. Сніжка ж залишили на десерт. Домашній улюбленець, не зважаючи на своє простацьке походження, як губка всотував нові команди, і нічим не поступався іншим собакам. 
- Ваше цуценя дуже розумне,- зауважив кінолог,- рідко собаки вчаться з такою блискавичною швидкістю. 
- Так тримати, Сніжок!- чухала господарка його за вушком. 
Закінчення дня було таким приємним, що Софія забула про все погане. На душі було так тепло і спокійно. І в приємне завершення дівчина солодко заснула з коханим в його ліжку. 
Прокидатись в обіймах коханого хлопця, спільний сніданок і разом їхати на роботу - що може бути краще?
Соня обережно вилізла з ліжка, щоб не розбудити Влада, накинула халат і пішла на кухню. Вона хотіла зробити йому приємно і принести свіжо-заварену каву в ліжко. Дівчина поставила горнятко і увімкнула кавоварку. Поки та сама робила каву, Софія взяла в руки газету, щоб подивитись статистику смертей. Вона ошарашено завмерла, коли побачила серед померлих ім’я її колишнього - Андрія. Руки почали тремтіти і Соня випустила газету на підлогу. В цей час Влад стояв в дверях.
- Що ти накоїв?!
- Ти про що? - здивовано запитав хлопець.
- Я чула як ти вчора говорив по телефону і називав данні Андрія, а сьогодні його ім’я в списку померлих! З ким ти домовився щоб його вбили?!
- Сонь, я не причетний до цього, чесно.
- А навіщо ти називав його данні?
- Так, я підключив зв’язки і хотів дізнатись про нього більше і запроторити його у в’язницю за той напад, але я не збирався його вбивати.
У відповідь Соню накрили нещадні потоки сліз. 
- Я так втомилась від цих смертей, я вже просто не можу.
- Тшшш... Все добре. Я тебе розумію, я теж дуже втомився. Скоро все це скінчиться. 
Макс розповів, що Андрій потрапив у лікарню і вже тут помер. На його тілі, як і на всіх інших, були  плями, а в крові невідома речовина. Звичайно ж до медичної карти ця інформація не потрапила, так як це було під жорстким контролем. 
Було ще кілька перевірок продукції з прилавків, але ніяких результатів. Соня почувалася розбитою. Вона вже не вірила, що їм вдасться знайти всі відповіді на питання, які стояли перед ними. Дівчина зовсім не бралась за пошуки нової інформації і ледь справлялась з роботою в бібліотеці. Її постійно клонило в сон і зовсім не було сил. 
- Маленька, я тебе не впізнаю. Що з тобою? Може ти захворіла? - переймався Влад.
- Я просто дуже втомлена. Почуваюсь маленькою піщинкою серед великої пустелі, яка нічого не зможе змінити.
- Ми вв'язалися у важку гру, але пригадай заради чого ми це затіяли. 
- Я пам’ятаю, але ... якось це все важко...
- Давай зробимо перерву хоча б на вихідні. Поїдемо десь за місто, подалі від цього божевільного світу.
- Було б добре, але..
- Ніяких “але”, все вирішено. Тобі потрібен відпочинок. А якщо ти переймаєшся за Сніжка, то я знаю один чудовий готель для тварин. Там будуть піклуватись про нього. 
- Ну добре. А куди ми поїдемо?
- Може в гори? Ти вмієш кататись на лижах?
- Емм..Ніколи не пробувала.
- Тоді саме час спробувати. Завтра вирішу питання з житлом і на вихідних поїдемо!
- Там мабуть треба бронювати житло мінімум за місяць, а то і більше.
- Це питання я беру на себе, не хвилюйся. Ти краще підганяй свою роботу ці пару днів, щоб тебе на вихідних не турбували. 
Ці декілька днів Соня старанно працювала в бібліотеці. Навіть Леонід Маркович це помітив і похвалив дівчину. Очікування невеличкого відпочинку дуже надихало і піднімало настрій. У цих приємних клопотах перед поїздкою, хандра та втома відійшли на другий план. На останок Влад завіз до Макса на перевірку продукт зі списку підозрюваних. На цей раз це був безалкогольний напій під назвою “Лайт ”. Він  планував заїхати до Макса за відповіддю після вихідних, і за одно привезти новий екземпляр на перевірку. 
Траса була поганою, тому пара вирушила рано вранці, як тільки почало видніти. Їх чекало 5 годин дороги. 
- Готова до відпочинку? 
- Так, але трішки хвилююсь як там Сніжок буде без нас.
- Не хвилюйся, там гарний сервіс і про нього добре подбають. Налаштовує себе лише на відпочинок.
Слова Влада трохи заспокоїли дівчину і згодом вона заснула в машині. Вона так і проспала залишок часу. А потім відчула м’який поцілунок в себе на скроні.
Маленька, прокидайся, ми вже на місці. - гладив Соню хлопець по руці.