Розділ 6.

Прокидатись на новому місці досить не звично, але приємно. А ще більш приємно прокидатись в обіймах коханого хлопця. Так, стоп... Коханого? Соня задумалась. Її життя геть перевернулось догори дригом, їй здавалося, що вони знайомі все життя. З Владом було дуже легко, вона відчувала себе бажаною, а коли його не було поруч було пусто на душі. Може про кохання говорити ще рано, але Софія однозначно відчувала  закоханість, але не таку сліпу підліткову, а зрілу в якій люди сприймають один одного такими якими вони є і нічого не ідеалізують. Вона більше не наступить на ті ж граблі і не одягне рожеві окуляри. 
- Знову мій жайворонок не спить, - сонно пробурмотів Влад.
- Не можу довго спати на новому місці, та і на роботу треба скоро збиратись. 
- Ну тоді ходімо снідати.
Як тільки парочка зайшла на кухню до них кинувся Сніжок, весело махаючи хвостом. Від обнюхав Влада і почав його облизувати.
- Здається ти більше йому не ворог.- засміялась Соня.
- Або хтось просто зголоднів.- засміявся хлопець у відповідь. 
Соня дістала з сумки корм який вчора забрала з квартири і насипала в миску. Ще не встигла поставити її на підлогу, як Сніжок вже налетів на їжу. 
- Ось що значить ростучий організм.- посміхнувся Влад. 
- Це точно.
Хлопець з дівчиною разом приготували сніданок і сіли за стіл. Погляд Софії припав до газети яка лежала поруч.
- Це вже новий випуск?- запитала дівчина вказавши на газету.
- Так. Покоївка взяла рано вранці і залишила тут.
Соня взяла друк в руки і швидко пробіглась очима по сторінці. В її очах блиснула злість і вона кинула газету на місце.
- Що трапилось?- стривожено запитав хлопець.
- Кількість смертей тільки зростає. І за час на те щоб дізнатись правду ми платимо людським життям. 
- Сонь, не звинувачуй себе в тому, що ти не робила. Це не ти вбиваєш ціле місто.
- Так, але треба якось пришвидшити пошуки вбивці, щоб менше людей постраждало. Я сьогодні спробую на роботі більше опрацювати інформацію, щоб виключити зі списку якомога більше пунктів.
Влад відвіз  дівчину на роботу, де та з головою поринула в пошуки потрібної їй інформації. Вона майже не помічала нічого довкола. В неї була ціль більше ні на чому вона не могла сконцентрувати увагу. Це дало свої плоди. Соня перечитувала новини за останній тиждень. І ось воно! 
Випуск за понеділок: “ Компанія “ КеріВан” оголосила, що припиняє своє виробництво у зв’язку з банкрутством. І вже завтра їх продукція не буде з’являтись на прилавках.”
- Бінго!
Компанія “КеріВан” різноманітну продукцію, 4 види якої були в Соніному списку. Вони були все ближче і ближче до відповідей. 
До кінця робочого дня залишалась година. І Соні вже не терпілось розповісти Владу про свої успіхи. Але тут до неї підійшла Катя. А це означало, що нічого доброго не буде. 
- Леонід Маркович чекає на тебе в своєму кабінеті.
- Щось трапилось?
- А я звідки знаю. Іди і сама запитаєш.
Соня не сміливо постукала в двері.
- Увійдіть!
- Леонід Маркович, викликали мене?
- Ааа Софія, так-так проходьте.- вказав чоловік на крісло напроти. 
Дівчина була вперше в кабінеті свого керівника. Всі рази до цього вони спілкувались в читальному залі. Кабінет дуже дорогий вигляд. Шкіряні крісла, масивний дубовий стіл і незліченні багатства антикваріату на полицях.
- Я Сьогодні цілий день спостерігав за вашою роботою і помітив, що ви зовсім не займались звітом і всім іншим, а постійно щось читали. Жага до знань - це, звичайно, добре, але в першу чергу я хочу щоб ви виконували свої обов’язки. А вже якщо буде вільний час може використовувати його за власним бажанням. 
- Вибачте, Леонід Маркович. Такого більше не повториться.
- Радий це чути. І до завтра до кінця робочого дня чекаю від вас готовий звіт.
- Так, звичайно.
Оце так поринула в пошук інформації, що отримала наганяй від керівництва. Останні хвилини до кінця робочого часу дівчина провела за звітом, щоб не нариватись на неприємності. 
Соня вийшла на вулицю і пішла до Влада в кав’ярню, щоб потім разом поїхати додому. Хлопець вже написав, що забігав до Макса на роботу і той знову нічого не виявив. Знову невдача, але дівчина не була засмучена адже їй вдалось викреслити чотири продукти зі свого списку. 
Софія швиденько йшла в кав’ярню, щоб скоріше розповісти про свої успіхи. Але прямо навпроти закладу хтось смикнув її за руку. 
- А хто це в нас тут? Вже не сподівався тебе знову побачити, мені сьогодні щастить!
- Ти? - злякано обернулась дівчина.