5.4.

- Давай я відкрию двері і перевірю квартиру. Після погроз можна очікувати чого завгодно. 
Хлопець обережно опустив ручку дверей і тихо зайшов в житло. Дівчина пішла слідом. Зробивши декілька кроків, на Влада налетів Сніжок, схопив його зубами за низ штанів і почав гарчати. Парочка синхронно розсміялась. 
Соня почухала його за вухом і той відпустив штани і почав її обнюхувати. Коли зрозумів, що прийшла його господарка,  радісно замахав хвостом.
- Справжній охоронець, - продовжував сміятись Влад. 
- Все добре маленький, всі свої. 
Вони швиденько зібрали необхідні речі і вирушили до хлопця. Цуценя цілу дорогу мирно сиділо в господарки на руках, а коли вони під’їхали до будинку взагалі вже спало. Дівчина обережно поклала його на лежанку, яку Влад доручив підготувати своїй помічниці по дому, а сама почала розкладати свої речі. В двері тихо постукали.
- Увійдіть,- продовжила розкладати речі Соня.
- Можливо тобі потрібна допомога? - увійшов до кімнати Влад.
- Ні, дякую. Я майже впоралась.
- Хочу показати тобі одне місце.
- Я вже все, тому ходімо.
Хлопець повів дівчину довгим коридором. Софія раніше не була в цій частині дому. Вони зайшли в якусь кімнату - це була домашня бібліотека. Її інтер’єр в стилі класицизму дещо відрізнявся від сучасного інтер’єру всього будинку. 
- Цей будинок перейшов мені у спадок. Тут виросло не одне покоління моєї сім’ї. Я змінив інтер’єр в усіх кімнатах окрім цієї. 
- Тут неймовірно гарно! В мене немає слів.
- Я знав, що тобі тут сподобається.- посміхнувся хлопець. -Ти можеш приходити сюди в будь-який час коли тобі захочеться почитати.
Соня пробіглась пальцями по книжковій полиці і зупинилась на одній із книг в старій шкіряній палітурці. 
- Цим книгам мабуть дуже багато років.
- Цю бібліотеку почали збирати ще 5 поколінь до мене. Ну а я трохи продовжую доповнювати її.
- Неймовірно!
- Може почитаємо разом? 
- Я тільки за.
- З твого дозволу я сам оберу книгу.
Дівчина кивнула у відповідь. Хлопець пробігся очима по поличці і дістав якусь стареньку книгу. Це був « Нортумберлендський бестіарій ». В Соні округлилися очі. Це була дуже рідкісна і дорога книга. 
*« Нортумберлендський бестіарій » — це ілюстрована рідкісна книга 1250-х років, яка описує різноманітних тварин і каміння. Ця стара книга містить 112 мініатюрних картин і, швидше за все, походить із північної Англії.
- Я вражена! Можна потримати? 
- Звісно. Можна не лише потримати а і почитати.
Соня провела кінчиками пальців по шершавим сторінкам. Вона обожнювала старі книги. Цей запах, це оздоблення. Такі книги наче просоченні своєю історією. 
Дівчина почала читати вголос. Її м’який тягучий голос заповнив кімнату. Влад стояв за її спиною так близько, що вона відчувала його дихання. Руки хлопця мимоволі бігали по талії Софії, а губи ніжно торкались шиї. Дівчина на секунду зупинилась читати.
- Продовжуй, я просто шаленію від твого голосу,- прошепотів на вухо хлопець.
Соня продовжила читати, а тим часом Влад обережно заліз руками їй під одяг. Він почав пестити її груди, живіт, спускаючись все нижче і нижче. 
Від неочікуваності голос дівчини затремтів. 
- Розслабся, маленька, і продовжуй читати, зроби мені приємно. А я зроблю приємно тобі.
До обличчя підступив рум’янець, у вухах шуміло, дихання збивалось, але хоч і уривчасто, але Соня продовжувала читати. Руки хлопця продовжували свої наполегливі дії. Дівчина дочитала останній рядок і тремтячи від задоволення впала в обійми Влада. 
- Ахх...
- Тобі сподобалась книга? 
- Не пам’ятаю ні слова з прочитаного, доведеться перечитати.- засміялась Соня.- Але наступного разу читаєш ти.- прикусила вона губу.