4.3.

- Насправді план дуже поверхневий. Потрібно дізнатись в якій саме продукції міститься ця речовина і потім знайти власника компанії, яка виробляє цей продукт. Але поки я зайшла в глухий кут і не знаю як це зробити.
- Ти зробила вже не мало. Дай мені час і я подумаю чим можна допомогти. А поки, поїхали я відвезу тебе додому.
- Добре,- тяжко видихнула Соня. 
Коли вони під’їхали до будинку дівчини, вже помітно стемніло і почав моросити дощ. 
- Може залишишся сьогодні? Вже темно і мокра дорога доволі слизька.
- Звучить як просто привід переночувати, - посміхнувся куточком губ хлопець. 
- Можливо, але це не міняє факт, що я хочу щоб ти залишився. 
Влад нахилився і ніжно поцілував Соню.
- Тоді я залишусь.- прошепотів той. 
Вони сиділи в обіймах на дивані та дивились телевізор. Софія вже забула як це приємно знаходитись в такій теплій домашній атмосфері з комфортною до серця людиною. Ось так сидіти в домашньому одязі, дивитись кулінарне шоу і просто бути собою. Дівчина була така розслаблена, що згодом заснула у Влада на плечі. 
Вранці Соня відкрила очі і побачила, що вони лежали на ліжку.
- Ну ти точно жайворонок,- мляво через сон сказав хлопець. 
- Є трохи. Я щось не пам’ятаю щоб ми лягали в ліжко. 
- Ти заснула на дивані, а я не хотів турбувати твій солодкий сон і переніс тебе до ліжка.
Дівчина глянула на годинник і вискочила з ліжка.
- Оце так відпочила. Я вже запізнююсь!
- Не хвилюйся ти так, я відвезу тебе на роботу.  
Соня заметушилась по кімнаті, приводячи себе до ладу. Через 20 хвилин вона без запізнення потрапила на роботу. 
По дорозі до свого робочого місця дівчина зустріла Катерину - дівчину, яка працювала в сусідньому відділі і обожнювали збирати плітки.
- Вау, який красунчик підвіз тебе на роботу. Твій хлопець?
- Емм... Навіть не знаю. Ми не обговорювали ким являємось один для одного.
- Ну статус “коханці” теж непогано. Хі-хі-хі,- побігла геть Катя. 
- Яка ж неприємна особистість. Все то їй треба знати, - про себе пробурмотіла Софія. 
Її зачепили ці слова. До цього вона не замислювалась в якому статусі перебуває з Владом. 

Після роботи Владислав покликав Соню прогулятись вечірнім містом. Тепло остаточно покинуло людей і прийшли морози. До зими залишався тиждень. 
- Не замерзла ще? - грів дівочі руки Влад.
- Ще ні, можна ще прогулятись.
- Ти якась сьогодні вся не своя, вся в роздумах. Щось трапилось?
- Я не впевнена, що ця розмова доречна.
- Якщо тебе щось турбує, то думаю доцільно поділитись цим зі мною.
- Просто... просто я не розумію хто ми один для одного.
- А як ти вважаєш?
- Не знаю, можливо для тебе ми просто коханці і все.
Хлопець засміявся.
- Маленька, ти мені дуже подобаєшся. І я хочу бути з тобою, і тільки з тобою. А якщо ти вважаєш, що з сексом ми поспішили ми можемо поки позустрічатись без цього.
- Ні... Я хочу бути повністю твоєю,- подивилась в очі Соня.
- А я твоїм...- прошепотів той. 
Цю ніч дівчина провела у Влада. Попереду були вихідні, тому вранці можна було спокійно ніжитись в ліжку, нікуди не поспішаючи. На вулиці було дуже холодно, але при полум’ї каміна в кімнаті і в обіймах хлопця було дуже тепло і затишно. 
- Я б так лежав з тобою цілу вічність, але нам треба збиратись.
- Збиратись? Куди? Я думала в тебе сьогодні вихідний і ми будемо вдома.
- Я хочу тебе з деким познайомити.