4.2.

Соня довго не могла заснути. В голові був океан думок, хвилі якого невпинно шуміли. Але під ранок очі таки мимоволі зімкнулись. 
Прокинулась дівчина о пів на восьму і почала збиратись на роботу. Вона вирішила набрати Маші і дізнатись як її справи, але замість цього почула лише монотонні гудки. 
- Хм, можливо зайнята і потім пере-телефонує.- подумала Софія. 
Дівчина давно не читала ранкову газету, але сьогодні руки самі до неї потягнулися. Соня швидко пробіглась по прізвищам померлих і завмерла над “ Марія Левицька”. Руки зрадницьки почали труситись, а ноги геть ослабли. З'їхавши біля стінки дівчина сіла на підлогу, тримаючи себе за коліна.
- Цього не може бути! Я тільки декілька днів тому з нею говорила і вона запевняла, що все добре! - крізь сльози почала хрипіти Соня.
Хвилин з 5 вона так і просиділа на підлозі. Потім зібралась з думками і зателефонувала мамі Марії. Та була розбита горем. Мама дівчини розповіла, що донька стрибнула з 9 поверху і сьогодні плануються похорони. 
На роботі без зайвих запитань Софії дали вихідний, щоб попрощатись з подругою. 
Влад дізнався про новини з газети і поїхав з нею на цвинтар. Людей було не багато, Маша хоч і видавалась дружелюбною, але друзів було в неї мало. Її несли в закритій домовині, бо як сказала її мама, тіло було в жахливому стані. 
Соня стояла і тихо плакала, їй це було потрібно, і Влад це чудово розумів. 
5.2. 
Смерть підкрадалась все ближче і ближче. Соня більше не могла жити в своїй бульбашці, не звертаючи увагу на все довкола. Настав час дізнатись правду. 
Дівчина попросила Влада приїхати в бібліотеку о 19:00. В такий час працівники вже розходились  і залишалось лише декілька людей, які паралельно працювали над науковими роботами і могли засидітись допізна. 
- Привіт,- поцілував хлопець Соню в скроню,- По телефону твій голос видавався схвильованим, щось трапилось?
- Привіт. Ходімо за моє робоче місце, я все покажу. 
Молодий чоловік мовчки пішов за дівчиною. 
- Я довго думала про речовину, яку знаходили в усіх покійників в організмі, і дійшла висновку, що це має бути щось супер доступне для населення. Я проаналізувала нові товари, які з’явились лише рік тому і досі активно продаються. Я виписала 20 позицій, серед яких продукти харчування, напої, снодійні та побутова хімія. 
- Ого, вражає. Що ще відомо?
- Я знайшла дані за якими лише 17% населення користується снодійними, але статистика смертей набагато вища, тому їх можна викреслити зі списку. 
- Сонь, ти впевнена що тобі треба влізати в цю справу?
По щокам дівчини потекли сльози.
- Ей... Ти чого,- обійняв її Влад. 
- Спочатку я втратила тата, потім подругу. Я... Я не хочу більше втрачати близьких для мене людей.Я не хочу втрачати тебе...
- І не втратиш, чуєш мене? Не втратиш! Я буду поруч і ми дізнаємось, що коїться в цьому місті.

- Дякую тобі,- схлипнула дівчина.
- За що?
- Просто за те що поруч, коли це так потрібно.
- Це тобі дякую, що дозволяєш бути поруч.- посміхнувся хлопець. - То який в тебе план?